Аналіз страхового ринку України за 1996-2003 роки
Хоча, на думку самих страховиків, капіталізація українського ринку значно відстає від ринків європейських держав, минулий рік став поворотним від кількісного до якісної зміни структури і роботи вітчизняного ринку. Український страховий ринок показує в останні роки феноменальну спроможність до росту і прогресує як кількісно, так і якісно.
Таблиця 1.1 – Динаміка розвитку страхового ринку України
Розвиток страхового ринку України за останні
вісім років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження
темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він
розвивався достатньо високими темпами (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 - Темп росту страхування в Україні
Намітився ряд тенденцій, серед яких:
· темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;
· поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;
· намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про принадність для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.
За даними Міністерства фінансів, на 1 березня 2004 року в Україні було зареєстровано 364 страхові компанії (СК), у державний реєстр внесено 68 страхових брокерів. Чисельність зайнятих на страховому ринку, за оцінкою ЛСОУ, досягла майже 38 тис. осіб.
Сукупний обсяг сплачених статутних фондів СК до початку 2004р. складав 1,55 млрд. грн. (291 млн. долл.), або в середньому на одну компанію - майже 4,6 млн. грн. (0,86 млн. долл.). При цьому більш половини СК мали статутний фонд менше 500 тис. євро; менше третини - 1 млн. євро і більше. Цього дуже мало, оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому ринку статутний фонд повинен досягати принаймні 50 млн. долл. Такого «уставника» не має жодна українська СК (найзначніший серед non-life компаній складає 20,6 млн. долл., life-компаній - 1,9 млн. долл.).
До початку 2004 року сукупний власний капітал СК складав 3,18 млрд. грн., або 596 млн. долл. А в середньому на одну СК - 1,76 млн. Проте такий розрахунок більш ніж умовний, оскільки експерти відзначають нерівномірність росту власного капіталу компаній, а також загальне уповільнення його темпів.
Якщо говорити про сукупний обсяг наявних активів СК, то торік він складав 4,1 млрд. грн. (769 млн. долл.). В середньому на одну СК - 12,1 млн. грн., або 2,3 млн. долл. Активи розміщаються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40%), далі йдуть акції й облігації, у які інвестовано 33,3% активів, тоді як у державні цінні папери вкладено лише 0,8%. Інвестиції в економіку за напрямками, визначеними урядом, практично не здійснюються.
Загальний обсяг сформованих страхових резервів до початку поточного року досяг майже 1,9 млрд. грн. (356 млн. долл.). Переважна їхня частка розміщена на розрахункових рахунках (45,5%) і депозитах (24,4%). Ріст обсягів страхових резервів є позитивною тенденцією. І, напевно, він повинний був би свідчити про підвищення стійкості усталеності та інвестиційних можливостей СК - якби не існувало практики звітності про резерви завдяки одноденним кредитам.
У 2002 році загальна сума страхових премій складала 4,44 млрд. грн. (833 млн. долл.). Майже 2/3 її прийшлися на перші 30 СК, на 50 - 4/5, а на найбільшу СК «Лема» - десята частина. Водночас тільки 51 страховик мав надходження страхових премій більш 20 млн. грн., 85 - від 5 до 20 млн., 118 - від 500 тис. до 5 млн., 49 - від 10 до 500 тис., 34 - до 10 тис. грн.
Частка премій по договорах, укладених безпосередньо зі страхувальниками-громадянами, складала 9,9% їхнього загального обсягу, або 438 млн. грн. На одного жителя України торік прийшлося по 93 грн. (17 долл.) загального обсягу премій; а страхових премій, сплачених страхувальниками-громадянами, - 9,1 грн. (1,7 долл.). Обсяг премій по добровільному страхуванню життя в розрахунку на одного жителя складає біля 50 коп. Частка премій по добровільному страхуванню життя залишається на вкрай низькому рівні - 0,5% загального обсягу страхових премій три роки поспіль. Це свідчить про неналежний рівень виконання страховим ринком соціальної функції і дає підстави припустити, що існує тенденція до перерозподілу ринку на користь тих видів страхування, де є місце для «сірих» фінансових схем.
Загальний обсяг страхових виплат у 2003 році складав 543,1 млн. грн. (102 млн. долл.). Найбільша їхня частка припадає на добровільне майнове страхування (41,9%), найменша - на державне обов'язкове страхування (9,6%) і страхування життя - 0,5%. Рівень виплат по добровільному майновому страхуванню складав 7%; по добровільному страхуванню відповідальності - 16, по добровільному страхуванню життя - 11%, тоді як у країнах Західної Європи нормальним рахується рівень страхових виплат по ризикованих видах страхування в обсязі не менш ніж 70% загальної суми страхових премій.
У 2003 році перестрахування складало 2,1 млрд. грн. (394 млн. долл.), або 47% загального обсягу отриманих страховиками премій. При цьому 1,32 млрд. грн., або 62,9%, передані на перестрахування нерезидентам, із них 60% - у Латвію і Молдову, тоді як на відомі ринки (Великобританія, Німеччина, Швейцарія) - біля 15%. Експерти оцінюють частку «фінансового» перестрахування навпів - дві третини цієї суми.
Найбільша в Україні СК «Лема» до початку 2004 року мала «уставник» у 110 млн. грн., активи - 465,7 млн. грн., страхові резерви - 177,4 млн. грн., одержала в 2002 році майже 449 млн. грн. страхових премій. Для порівняння: найбільший по капіталізації страховик світу - American International Group - має «уставник» 58 млрд. долл., страхові резерви - 30 млрд. долл. Ceska pojistovna (найбільший страховик Чехії) у 2001-му зібрав біля 1 млрд. долл. страхових премій, російська СК «РОСНО» у 2002-му - 345 млн. долл.
На страховому ринку спостерігається значна концентрація ресурсів. На першу десятку non-life СК припадає понад чверть сукупного обсягу статутного фонду і сукупного власного капіталу, майже третина сукупних активів і загального обсягу сформованих резервів.
Страховики значно програють банківській системі в притягненні фінансових ресурсів. Сукупні активи СК до початку 2004 року більше чим у 16 разів поступалися активам банківської системи; сплачені «уставники» страховиків майже в чотири рази менше, ніж у банках, а власні капітали - у три рази. Резерви банків під активні операції більше ніж у два рази перевищують сформовані страхові резерви (середній обсяг страхових резервів на одну СК складає 5,6 млн. грн., або 1,1 млн. долл., тоді як середній резерв під активні операції на один банк - 24,7 млн. грн., або 4,6 млн. долл.). Прибутки банків перевищують прибутки страховиків у 1,7 раза. Якщо в 2003 році внески населення в банках у національній валюті зросли на 4,96 млрд. грн., а в іноземної - на 2,9 млрд. грн., то страхові премії від страхувальників-громадян - тільки лише на 0,23 млрд. грн.
Незважаючи на номінальний зріст головних показників страхового ринку, він залишається вкрай незначним по обсягах статутних фондів, власному капіталу, активів, резервів. Інвестиційна функція страхування залишається нереалізованою як через незначні обсяги акумульованих страховиками фінансових ресурсів, так і через відсутність у переважній більшості компаній можливості точно прогнозувати настання страхових випадків.
Непрозорі схеми, брак контролю і фінансової звітності, нераціональні форми використання резервів значною кількістю СК є передумовами перекручування функцій страхових накопичень, формування віртуальних обсягів статутних фондів і резервів. Це плутає об'єктивній оцінці реального стану страхового ринку в Україні.
Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку України, можна розділити на декілька блоків.
Серед економічних проблем - низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги, незначні обсяги і недосконала структура капіталу СК, відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів.
За даними Госкомстата, у березні 2003 року на одного робітника було нараховано 415 грн. зарплати, а наявні прибутки в розрахунку на одну особу складали 206 грн. - при середньому прожитковому мінімумі 342 грн. Водночас колосальні відрахування з фонду оплати праці спричиняють приховання реальної зарплати, подальшу тінізацію економіки.
За підсумками 2003 року, майже 2/5 підприємств були збитковими. Крім того, на 1 квітня 2003р. дебіторська заборгованість підприємств і заснувань складала 243,2 млрд. грн., а кредиторська - 307,9 млрд. грн.
Незначні обсяги прибутків населення і фінансових ресурсів суб'єктів, що хазяюють, гальмують поступовий розвиток страхування. А недостатність початкового капіталу, повільні темпи його нарощування, розмір сформованих резервів переважної більшості вітчизняних СК обумовлюють, у свою чергу, їх украй низькі можливості по покриттю значних збитків.
Сьогодні в Україні не існує привабливих для страховиків довгострокових інвестиційних інструментів. Акції та облігації інвестиційно привабливих підприємств украй важко придбати. Це не тільки гальмує зріст інвестиційної діяльності самих компаній, збільшення прибутків від неї, але і позбавляє економіку значних обсягів «довгих» грошей.
Про організаційно-правові проблеми вже було попутно згадано. Це - відсутність цілеспрямованої державної політики в сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм; галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку і т.д.
Закон України «Про страхування» передбачає 34 види обов'язкового страхування, навіть ті, що не мають закордонних аналогів. Рішення про їхнє введення прийнято поспішно, без належного соціально-економічного обґрунтування. Окремі види такого страхування чітко законодавчо не урегульовані, оскільки мають отсильні норми або не визначені в українському правовому полі поняття. Майже для 2/3 видів обов'язкового страхування немає необхідної нормативної бази.
У 2003 році зібрано усього лише 405,6 млн. грн., при збільшенні, у порівнянні з 2002-м, обсягів недержавного обов'язкового страхування на 73,7 млн. грн. і скороченні державного на 18,5 млн. Страхові ж виплати торік зросли усього лише на 0,4 млн. грн. Це обумовлено як законодавчими прогалинами, так і відсутністю необхідних для обов'язкового страхування засобів.
У регулюванні страхового ринку також залишається цілий ряд невирішених проблем:
· недостатня узгодженість дій державних органів, що займаються питаннями страхування, між собою;
· недостатній обсяг повноважень державних органів на санкції і притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства, що не сприяє підвищенню рівня відповідальності фахових учасників ринку;
· відсутність якісної системи урахування, звітності, розкриття інформації і нагляду за діяльністю СК, що обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг у відношенні вибору СК, зменшує можливості ринку із мобілізації вільних ресурсів, росту обсягів страхового посередництва.
Негативним чинником є наявність кептивних компаній, що відстоюють винятково корпоративні інтереси, що будуються за галузевою ознакою і працюють під опікою різноманітних міністерств і відомств, місцевих органів влади. Іноді банки жадають від клієнтів страхувати заставне майно у афільовано із ними СК. Все це викликає монополізацію окремих сегментів ринку відомчими страховими компаніями.
Сьогодні ринок посередників дуже слабкий і незначний, взаємовідносини між ними і СК прямо протилежні прийнятими у світі, діюча нормативно-правова база їхньої діяльності містить чимало постарілих вимог.
До функціональних проблем ставляться відсутність середнього і довгострокового планування діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів і т.д.
Топ-менеджери в більшості випадків не припускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і недостатньо зацікавлені в результатах діяльності компанії. Це призводить до хаотичності розвитку окремих СК, частій зміні курсу, відсутності бачення перспектив.
Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Іноді СК простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж спеціаліста середньої ланки. Все це негативно позначається на обсягах і якості страхових послуг, призводить до зловживань і правопорушень.
Серед інформаційно-аналітичних проблем - значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільше закритих зон фінансового ринку. Обнародування інформації відстає в часу, недосконалі форми урахування спричиняють її перекручування, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.
Звітні дані не дозволяють вірогідно судити про реальний фінансовий стан і результати діяльності СК. Це обумовлено тим, що:
1) окремі показники, що істотно впливають на фінансовий стан СК, відповідно до законодавства, просто не вносять у звітність;
2) звітні показники трактуються компаніями по-різному. Водночас чинна звітність містить ряд зайвих даних, що не дають точного уявлення про результативність діяльності страховиків.
Немає і банків даних про несумлінних страховиків. Немає зроблених рейтингів СК, які б полегшували оцінку стана страхувальників.
Страховому нагляду бракує аналізу фінансового стану власника; проголошення небажаними визначених видів страхової практики; прийняття рішень про фінансове оздоровлення СК; практики недопущення до керування СК осіб, винних у фінансових зловживаннях.
Нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність СК, недостатня реклама страхових послуг призводять до неінформованості переважної більшості населення про страхування, його правилах і в остаточному підсумку - обумовлює низьку страхову культуру громадян. За результатами загальнонаціонального опитування соціологічною службою Центру Разумкова в червні 2003 року, 76,5% громадян не знають суті страхування відповідальності перед третіми особами. Тільки 10,4% опитаних вважають, що цей вид страхування повинний бути обов'язковим, а більшість (69,1%) громадян бачать його винятково добровільним. Введення обов'язкового страхування власників автотранспортних засобів має підтримку лише 40,4% громадян; 34% опитаних не вбачають необхідності подібного кроку.
Є у страхуванні і соціально-психологічні проблеми. Тут вже в котрого разу припадає повертатися до питання про довіру або недовіру, викликаному не тільки систематичним невиконанням державою узятих зобов'язань або загальновідомих фактів створення страховиками «фінансових пірамід». Припадає говорити і про відсутність належної системи гарантування страхових виплат; часто занижених, а тому не привабливих для потенційних клієнтів, розмірах страхових компенсацій.
Саме недовіру до СК називають громадяни, що не мають жодного страхового поліса, головною причиною свого небажання страхуватися. Це підтвердили 55,8% опитаних із кількості незастрахованих (варто зауважити, що відсутність грошей є головною причиною відмови від страхування усього лише 23,8% респондентів). Довіру до страховиків засвідчили лише 10,7% громадян; до державних фондів соцстраха - 17,5%, недержавним - 4,7%. Для порівняння: державним банкам довіряють 23,7% опитаних, недержавним - 7,8%.
Проте більш глибинна, ніж недовіра до СК, причина низького рівня страхування - непевність громадян у майбутньому, утрата соціальної перспективи. 76% громадян засвідчили, що вони не бачать зараз своєї соціальної перспективи в Україні, і тільки 11,9% притримуються протилежної позиції. Тільки 17,3% опитаних планують своє життя на більш-менш значну перспективу: на три-пять років - 6,9%, 5-10 років - 4,7%, на 10-15 років і більше - 5,7%.
Вказавши на відсутність розвитої мережі СК, необхідної системи страхування інвестиційних ризиків, Президент України у своєму посланні до парламенту «Європейський вибір. Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 р.» закликав протягом одного-двох років усунути ці хиби.
У програмі діяльності уряду «Відкритість, дієвість, результативність» декларується необхідність поліпшення стана соціального, пенсійного, медичного та екологічного страхування. Конкретні ж пропозиції по впровадженню економічних і інституційних механізмів, що забезпечували б суттєвий прогрес у всій сфері класичного страхування, відсутні.
У прийнятій в 2001 році Програмі розвитку страхового ринку України на 2001-2004 р. мова йде про ріст обсягу страхових платежів до 3,5-4% ВВП вже в 2005 році.На думку ж першого віце-прем'єр-міністра України Н.Азарова, потенціал страхового ринку на найближчі роки можна визначити принаймні на рівні 10% ВВП.
Проте і в урядових документах, і у висловленнях посадових осіб мова йде про здійснення важливого, але не достатнього комплексу заходів, що не дасть можливості усунути першопричину стагнації страхового ринку і додати імпульс його поступальному розвитку. Ця першопричина полягає у відсутності фінансової прихованої причини для формування страхового ринку - підвищення реальних фінансових можливостей населення і юридичних осіб.
На думку експертів Центру Разумкова, можливі два сценарії розвитку подій у страхуванні:
1) при зберіганні наявних тенденцій розвитку;
2) тільки за умови кардинальних політичних і соціально-економічних реформ, що будуть супроводжуватися й удосконаленням страхової справи в нашій державі. Головними чинниками, що визначають розвиток вітчизняного страхового ринку найближчим часом, будуть:
· істотно обмежена платоспроможність споживачів страхових послуг;
· відсутність реальних перспектив для навального підвищення рівня фінансової стабільності вітчизняних СК;
· неможливість швидкого створення привабливого інвестиційного клімату;
· відсутність активної державної політики в сфері страхування;
· підвищення вартості перестрахування;
· інерційність здійснення пенсійної реформи і відсутність позитивних зсувів у реформуванні сфери медичного обслуговування;
· активізація діяльності Держкомісії по регулюванню ринків фінансових послуг;
· непевність ситуації під час передвиборної гонки.
Якщо теперішні тенденції формування вітчизняного страхового ринку збережуться, безтямно очікувати революційних змін у найближчій перспективі. При зберіганні темпів росту експерти Центру вважають цілком можливим досягнення нижньої межі обсягу страхових премій до ВВП, передбачених Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 р. Якщо щорічний приріст відношення обсягу страхових премій до ВВП буде складати 0,5, то в 2003 році воно досягне 2,5%, у 2004-му - 3%, у 2005-му - 3,5%.
Тобто досягти 10% відношення страхових премій до ВВП удасться не раніше 2018 р. І в кращому випадку (а у відношенні цього є великі сумніви) - тільки через 15 років Україна по розвитку страхового ринку зможе досягти рівня розвинених країн.
Втім, за умови впровадження найближчим часом діючих економічних і інституційних механізмів можливі й інші сценарії розвитку страхового ринку. У такому випадку можна сподіватися на істотні зсуви в найближчі 5-10 років.
Держава повинна усвідомити: формула її взаємовідносин із страховиками - «Ми вас будемо контролювати» - малоефективна. Необхідно впроваджувати іншу: «Ми будемо стимулювати вас». Тільки за умови створення системи стимулювання і мотивації діяльності страховиків і страхувальників можливі реальні позитивні зсуви.
Становлення страхування життя буде базуватися на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування життя.
Розвиток добровільного медичного страхування буде визначатися реформуванням сфери охорони здоров'я, прийняттям відповідного законодавства. Саме добровільне медичне страхування, як свідчать результати соціологічних досліджень, буде мати найбільшу суспільну підтримку - 58%. Ще 17,1% громадян упевнені, що медичне страхування повинно бути й обов'язковим, і добровільним. Введення медичного страхування в якості обов'язкового підтримують лише 16,1% респондентів.
Як свідчать результати опитування, поліс по будь-якому виді добровільного страхування мають тільки 8,4% громадян; тільки 5,1% - по страхуванню своєї квартири, тому можна припустити, що потенціал попиту на страхові послуги величезний.
На думку експертів Центру Разумкова, вступ України у ВТО в короткостроковій перспективі істотно не позначиться на стані вітчизняного страхового ринку - оскільки і сьогодні, незважаючи на законодавче скасування обмежень, кардинальних зсувів до іноземного капіталу не відбулося. Його прихід буде відбуватися поступово, і у вітчизняних СК буде час і можливість підвищити власну фінансову спроможність.
Головними задачами формування повноцінного страхового ринку в Україні є розробка і реалізація діючої державної політики в сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність із вимогами ЄС; удосконалення державного страхового нагляду. Для цього необхідно:
у сфері концептуального забезпечення
· створити фахову комісію для розробки проекту Концепції розвитку страхового ринку в Україні на період до 2010 року, що подать на розгляд парламенту і схвалити в рамках загальної стратегії соціально-економічного розвитку України;
· підготувати проект Програми реформування галузі, у якій передбачити: визначення міри охоплення існуючих ризиків страхуванням і потенційними можливостями розвитку окремих сегментів страхового ринку; заходи для удосконалення його структури; створення Національної страхової гільдії і розробка Кодексу корпоративних правил поводження на страховому ринку; сприяння впровадженню прогресивних форм і методів страхування; наступну лібералізацію страхового бізнесу;
у сфері нормативно-правового забезпечення
· провести парламентські слухання на тему «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи»; за результатами слухань переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування; нормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання заміни обов'язкового державного страхування окремих категорій громадян системою компенсаційних виплат за рахунок бюджетних засобів, виділених для цього відповідним міністерствам і відомствам;
· прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя», «Про страхування зовнішньоекономічної діяльності», «Про страхових посередників»;
у сфері організаційно-методологічного забезпечення
· розробити пропозиції по вилученню з оподатковування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення;
· здійснити економічне обґрунтування і розробити план заходів щодо впровадження системи гарантій по довгостроковому страхуванню життя; розглянути питання про об'єднання наявних соціальних фондів в один і доцільності приватизації останнього в середньостроковій перспективі;
· розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;
· розробити регламент злиття СК; методичні рекомендації по здійсненню страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників; переглянути порядок і форми їхньої звітності; методику оцінки обсягу страхового ринку по показнику нетто-премій; методику аналізу діяльності СК;
· створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;
· сформувати діючу систему попереднього контролю за фінансовим станом СК;
· переглянути положення по формуванню і розміщенню страхових резервів;
· стимулювати створення в СК служб внутрішнього контролю й аудита; у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення
· розширити об’єм, підвищити якість і прискорити публікацію зведень про стан страхового ринку;
· перейти на міжнародні стандарти бухобліка; розробити механізми впровадження електронного документообігу;
· створити на телебаченні регулярну інформаційно програму про страхування;
· із метою зміцнення довіри населення до СК систематично обнародувати інформацію про виплати страхових відшкодувань;
· створити національну базу даних несумлінних клієнтів;
Хоча, на думку самих страховиків, капіталізація українського ринку значно відстає від ринків європейських держав, минулий рік став поворотним від кількісного до якісної зміни структури і роботи вітчизняного ринку. Український страховий ринок показує в останні роки феноменальну спроможність до росту і прогресує як кількісно, так і якісно.
Таблиця 1.1 – Динаміка розвитку страхового ринку України
|
Таблиця 1.2 - Темп росту страхування в Україні
|
Намітився ряд тенденцій, серед яких:
· темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;
· поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;
· намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про принадність для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.
За даними Міністерства фінансів, на 1 березня 2004 року в Україні було зареєстровано 364 страхові компанії (СК), у державний реєстр внесено 68 страхових брокерів. Чисельність зайнятих на страховому ринку, за оцінкою ЛСОУ, досягла майже 38 тис. осіб.
Сукупний обсяг сплачених статутних фондів СК до початку 2004р. складав 1,55 млрд. грн. (291 млн. долл.), або в середньому на одну компанію - майже 4,6 млн. грн. (0,86 млн. долл.). При цьому більш половини СК мали статутний фонд менше 500 тис. євро; менше третини - 1 млн. євро і більше. Цього дуже мало, оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому ринку статутний фонд повинен досягати принаймні 50 млн. долл. Такого «уставника» не має жодна українська СК (найзначніший серед non-life компаній складає 20,6 млн. долл., life-компаній - 1,9 млн. долл.).
До початку 2004 року сукупний власний капітал СК складав 3,18 млрд. грн., або 596 млн. долл. А в середньому на одну СК - 1,76 млн. Проте такий розрахунок більш ніж умовний, оскільки експерти відзначають нерівномірність росту власного капіталу компаній, а також загальне уповільнення його темпів.
Якщо говорити про сукупний обсяг наявних активів СК, то торік він складав 4,1 млрд. грн. (769 млн. долл.). В середньому на одну СК - 12,1 млн. грн., або 2,3 млн. долл. Активи розміщаються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40%), далі йдуть акції й облігації, у які інвестовано 33,3% активів, тоді як у державні цінні папери вкладено лише 0,8%. Інвестиції в економіку за напрямками, визначеними урядом, практично не здійснюються.
Загальний обсяг сформованих страхових резервів до початку поточного року досяг майже 1,9 млрд. грн. (356 млн. долл.). Переважна їхня частка розміщена на розрахункових рахунках (45,5%) і депозитах (24,4%). Ріст обсягів страхових резервів є позитивною тенденцією. І, напевно, він повинний був би свідчити про підвищення стійкості усталеності та інвестиційних можливостей СК - якби не існувало практики звітності про резерви завдяки одноденним кредитам.
У 2002 році загальна сума страхових премій складала 4,44 млрд. грн. (833 млн. долл.). Майже 2/3 її прийшлися на перші 30 СК, на 50 - 4/5, а на найбільшу СК «Лема» - десята частина. Водночас тільки 51 страховик мав надходження страхових премій більш 20 млн. грн., 85 - від 5 до 20 млн., 118 - від 500 тис. до 5 млн., 49 - від 10 до 500 тис., 34 - до 10 тис. грн.
Частка премій по договорах, укладених безпосередньо зі страхувальниками-громадянами, складала 9,9% їхнього загального обсягу, або 438 млн. грн. На одного жителя України торік прийшлося по 93 грн. (17 долл.) загального обсягу премій; а страхових премій, сплачених страхувальниками-громадянами, - 9,1 грн. (1,7 долл.). Обсяг премій по добровільному страхуванню життя в розрахунку на одного жителя складає біля 50 коп. Частка премій по добровільному страхуванню життя залишається на вкрай низькому рівні - 0,5% загального обсягу страхових премій три роки поспіль. Це свідчить про неналежний рівень виконання страховим ринком соціальної функції і дає підстави припустити, що існує тенденція до перерозподілу ринку на користь тих видів страхування, де є місце для «сірих» фінансових схем.
Загальний обсяг страхових виплат у 2003 році складав 543,1 млн. грн. (102 млн. долл.). Найбільша їхня частка припадає на добровільне майнове страхування (41,9%), найменша - на державне обов'язкове страхування (9,6%) і страхування життя - 0,5%. Рівень виплат по добровільному майновому страхуванню складав 7%; по добровільному страхуванню відповідальності - 16, по добровільному страхуванню життя - 11%, тоді як у країнах Західної Європи нормальним рахується рівень страхових виплат по ризикованих видах страхування в обсязі не менш ніж 70% загальної суми страхових премій.
У 2003 році перестрахування складало 2,1 млрд. грн. (394 млн. долл.), або 47% загального обсягу отриманих страховиками премій. При цьому 1,32 млрд. грн., або 62,9%, передані на перестрахування нерезидентам, із них 60% - у Латвію і Молдову, тоді як на відомі ринки (Великобританія, Німеччина, Швейцарія) - біля 15%. Експерти оцінюють частку «фінансового» перестрахування навпів - дві третини цієї суми.
Найбільша в Україні СК «Лема» до початку 2004 року мала «уставник» у 110 млн. грн., активи - 465,7 млн. грн., страхові резерви - 177,4 млн. грн., одержала в 2002 році майже 449 млн. грн. страхових премій. Для порівняння: найбільший по капіталізації страховик світу - American International Group - має «уставник» 58 млрд. долл., страхові резерви - 30 млрд. долл. Ceska pojistovna (найбільший страховик Чехії) у 2001-му зібрав біля 1 млрд. долл. страхових премій, російська СК «РОСНО» у 2002-му - 345 млн. долл.
На страховому ринку спостерігається значна концентрація ресурсів. На першу десятку non-life СК припадає понад чверть сукупного обсягу статутного фонду і сукупного власного капіталу, майже третина сукупних активів і загального обсягу сформованих резервів.
Страховики значно програють банківській системі в притягненні фінансових ресурсів. Сукупні активи СК до початку 2004 року більше чим у 16 разів поступалися активам банківської системи; сплачені «уставники» страховиків майже в чотири рази менше, ніж у банках, а власні капітали - у три рази. Резерви банків під активні операції більше ніж у два рази перевищують сформовані страхові резерви (середній обсяг страхових резервів на одну СК складає 5,6 млн. грн., або 1,1 млн. долл., тоді як середній резерв під активні операції на один банк - 24,7 млн. грн., або 4,6 млн. долл.). Прибутки банків перевищують прибутки страховиків у 1,7 раза. Якщо в 2003 році внески населення в банках у національній валюті зросли на 4,96 млрд. грн., а в іноземної - на 2,9 млрд. грн., то страхові премії від страхувальників-громадян - тільки лише на 0,23 млрд. грн.
Незважаючи на номінальний зріст головних показників страхового ринку, він залишається вкрай незначним по обсягах статутних фондів, власному капіталу, активів, резервів. Інвестиційна функція страхування залишається нереалізованою як через незначні обсяги акумульованих страховиками фінансових ресурсів, так і через відсутність у переважній більшості компаній можливості точно прогнозувати настання страхових випадків.
Непрозорі схеми, брак контролю і фінансової звітності, нераціональні форми використання резервів значною кількістю СК є передумовами перекручування функцій страхових накопичень, формування віртуальних обсягів статутних фондів і резервів. Це плутає об'єктивній оцінці реального стану страхового ринку в Україні.
Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку України, можна розділити на декілька блоків.
Серед економічних проблем - низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги, незначні обсяги і недосконала структура капіталу СК, відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів.
За даними Госкомстата, у березні 2003 року на одного робітника було нараховано 415 грн. зарплати, а наявні прибутки в розрахунку на одну особу складали 206 грн. - при середньому прожитковому мінімумі 342 грн. Водночас колосальні відрахування з фонду оплати праці спричиняють приховання реальної зарплати, подальшу тінізацію економіки.
За підсумками 2003 року, майже 2/5 підприємств були збитковими. Крім того, на 1 квітня 2003р. дебіторська заборгованість підприємств і заснувань складала 243,2 млрд. грн., а кредиторська - 307,9 млрд. грн.
Незначні обсяги прибутків населення і фінансових ресурсів суб'єктів, що хазяюють, гальмують поступовий розвиток страхування. А недостатність початкового капіталу, повільні темпи його нарощування, розмір сформованих резервів переважної більшості вітчизняних СК обумовлюють, у свою чергу, їх украй низькі можливості по покриттю значних збитків.
Сьогодні в Україні не існує привабливих для страховиків довгострокових інвестиційних інструментів. Акції та облігації інвестиційно привабливих підприємств украй важко придбати. Це не тільки гальмує зріст інвестиційної діяльності самих компаній, збільшення прибутків від неї, але і позбавляє економіку значних обсягів «довгих» грошей.
Про організаційно-правові проблеми вже було попутно згадано. Це - відсутність цілеспрямованої державної політики в сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм; галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку і т.д.
Закон України «Про страхування» передбачає 34 види обов'язкового страхування, навіть ті, що не мають закордонних аналогів. Рішення про їхнє введення прийнято поспішно, без належного соціально-економічного обґрунтування. Окремі види такого страхування чітко законодавчо не урегульовані, оскільки мають отсильні норми або не визначені в українському правовому полі поняття. Майже для 2/3 видів обов'язкового страхування немає необхідної нормативної бази.
У 2003 році зібрано усього лише 405,6 млн. грн., при збільшенні, у порівнянні з 2002-м, обсягів недержавного обов'язкового страхування на 73,7 млн. грн. і скороченні державного на 18,5 млн. Страхові ж виплати торік зросли усього лише на 0,4 млн. грн. Це обумовлено як законодавчими прогалинами, так і відсутністю необхідних для обов'язкового страхування засобів.
У регулюванні страхового ринку також залишається цілий ряд невирішених проблем:
· недостатня узгодженість дій державних органів, що займаються питаннями страхування, між собою;
· недостатній обсяг повноважень державних органів на санкції і притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства, що не сприяє підвищенню рівня відповідальності фахових учасників ринку;
· відсутність якісної системи урахування, звітності, розкриття інформації і нагляду за діяльністю СК, що обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг у відношенні вибору СК, зменшує можливості ринку із мобілізації вільних ресурсів, росту обсягів страхового посередництва.
Негативним чинником є наявність кептивних компаній, що відстоюють винятково корпоративні інтереси, що будуються за галузевою ознакою і працюють під опікою різноманітних міністерств і відомств, місцевих органів влади. Іноді банки жадають від клієнтів страхувати заставне майно у афільовано із ними СК. Все це викликає монополізацію окремих сегментів ринку відомчими страховими компаніями.
Сьогодні ринок посередників дуже слабкий і незначний, взаємовідносини між ними і СК прямо протилежні прийнятими у світі, діюча нормативно-правова база їхньої діяльності містить чимало постарілих вимог.
До функціональних проблем ставляться відсутність середнього і довгострокового планування діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів і т.д.
Топ-менеджери в більшості випадків не припускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і недостатньо зацікавлені в результатах діяльності компанії. Це призводить до хаотичності розвитку окремих СК, частій зміні курсу, відсутності бачення перспектив.
Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Іноді СК простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж спеціаліста середньої ланки. Все це негативно позначається на обсягах і якості страхових послуг, призводить до зловживань і правопорушень.
Серед інформаційно-аналітичних проблем - значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільше закритих зон фінансового ринку. Обнародування інформації відстає в часу, недосконалі форми урахування спричиняють її перекручування, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.
Звітні дані не дозволяють вірогідно судити про реальний фінансовий стан і результати діяльності СК. Це обумовлено тим, що:
1) окремі показники, що істотно впливають на фінансовий стан СК, відповідно до законодавства, просто не вносять у звітність;
2) звітні показники трактуються компаніями по-різному. Водночас чинна звітність містить ряд зайвих даних, що не дають точного уявлення про результативність діяльності страховиків.
Немає і банків даних про несумлінних страховиків. Немає зроблених рейтингів СК, які б полегшували оцінку стана страхувальників.
Страховому нагляду бракує аналізу фінансового стану власника; проголошення небажаними визначених видів страхової практики; прийняття рішень про фінансове оздоровлення СК; практики недопущення до керування СК осіб, винних у фінансових зловживаннях.
Нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність СК, недостатня реклама страхових послуг призводять до неінформованості переважної більшості населення про страхування, його правилах і в остаточному підсумку - обумовлює низьку страхову культуру громадян. За результатами загальнонаціонального опитування соціологічною службою Центру Разумкова в червні 2003 року, 76,5% громадян не знають суті страхування відповідальності перед третіми особами. Тільки 10,4% опитаних вважають, що цей вид страхування повинний бути обов'язковим, а більшість (69,1%) громадян бачать його винятково добровільним. Введення обов'язкового страхування власників автотранспортних засобів має підтримку лише 40,4% громадян; 34% опитаних не вбачають необхідності подібного кроку.
Є у страхуванні і соціально-психологічні проблеми. Тут вже в котрого разу припадає повертатися до питання про довіру або недовіру, викликаному не тільки систематичним невиконанням державою узятих зобов'язань або загальновідомих фактів створення страховиками «фінансових пірамід». Припадає говорити і про відсутність належної системи гарантування страхових виплат; часто занижених, а тому не привабливих для потенційних клієнтів, розмірах страхових компенсацій.
Саме недовіру до СК називають громадяни, що не мають жодного страхового поліса, головною причиною свого небажання страхуватися. Це підтвердили 55,8% опитаних із кількості незастрахованих (варто зауважити, що відсутність грошей є головною причиною відмови від страхування усього лише 23,8% респондентів). Довіру до страховиків засвідчили лише 10,7% громадян; до державних фондів соцстраха - 17,5%, недержавним - 4,7%. Для порівняння: державним банкам довіряють 23,7% опитаних, недержавним - 7,8%.
Проте більш глибинна, ніж недовіра до СК, причина низького рівня страхування - непевність громадян у майбутньому, утрата соціальної перспективи. 76% громадян засвідчили, що вони не бачать зараз своєї соціальної перспективи в Україні, і тільки 11,9% притримуються протилежної позиції. Тільки 17,3% опитаних планують своє життя на більш-менш значну перспективу: на три-пять років - 6,9%, 5-10 років - 4,7%, на 10-15 років і більше - 5,7%.
Вказавши на відсутність розвитої мережі СК, необхідної системи страхування інвестиційних ризиків, Президент України у своєму посланні до парламенту «Європейський вибір. Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 р.» закликав протягом одного-двох років усунути ці хиби.
У програмі діяльності уряду «Відкритість, дієвість, результативність» декларується необхідність поліпшення стана соціального, пенсійного, медичного та екологічного страхування. Конкретні ж пропозиції по впровадженню економічних і інституційних механізмів, що забезпечували б суттєвий прогрес у всій сфері класичного страхування, відсутні.
У прийнятій в 2001 році Програмі розвитку страхового ринку України на 2001-2004 р. мова йде про ріст обсягу страхових платежів до 3,5-4% ВВП вже в 2005 році.На думку ж першого віце-прем'єр-міністра України Н.Азарова, потенціал страхового ринку на найближчі роки можна визначити принаймні на рівні 10% ВВП.
Проте і в урядових документах, і у висловленнях посадових осіб мова йде про здійснення важливого, але не достатнього комплексу заходів, що не дасть можливості усунути першопричину стагнації страхового ринку і додати імпульс його поступальному розвитку. Ця першопричина полягає у відсутності фінансової прихованої причини для формування страхового ринку - підвищення реальних фінансових можливостей населення і юридичних осіб.
На думку експертів Центру Разумкова, можливі два сценарії розвитку подій у страхуванні:
1) при зберіганні наявних тенденцій розвитку;
2) тільки за умови кардинальних політичних і соціально-економічних реформ, що будуть супроводжуватися й удосконаленням страхової справи в нашій державі. Головними чинниками, що визначають розвиток вітчизняного страхового ринку найближчим часом, будуть:
· істотно обмежена платоспроможність споживачів страхових послуг;
· відсутність реальних перспектив для навального підвищення рівня фінансової стабільності вітчизняних СК;
· неможливість швидкого створення привабливого інвестиційного клімату;
· відсутність активної державної політики в сфері страхування;
· підвищення вартості перестрахування;
· інерційність здійснення пенсійної реформи і відсутність позитивних зсувів у реформуванні сфери медичного обслуговування;
· активізація діяльності Держкомісії по регулюванню ринків фінансових послуг;
· непевність ситуації під час передвиборної гонки.
Якщо теперішні тенденції формування вітчизняного страхового ринку збережуться, безтямно очікувати революційних змін у найближчій перспективі. При зберіганні темпів росту експерти Центру вважають цілком можливим досягнення нижньої межі обсягу страхових премій до ВВП, передбачених Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 р. Якщо щорічний приріст відношення обсягу страхових премій до ВВП буде складати 0,5, то в 2003 році воно досягне 2,5%, у 2004-му - 3%, у 2005-му - 3,5%.
Тобто досягти 10% відношення страхових премій до ВВП удасться не раніше 2018 р. І в кращому випадку (а у відношенні цього є великі сумніви) - тільки через 15 років Україна по розвитку страхового ринку зможе досягти рівня розвинених країн.
Втім, за умови впровадження найближчим часом діючих економічних і інституційних механізмів можливі й інші сценарії розвитку страхового ринку. У такому випадку можна сподіватися на істотні зсуви в найближчі 5-10 років.
Держава повинна усвідомити: формула її взаємовідносин із страховиками - «Ми вас будемо контролювати» - малоефективна. Необхідно впроваджувати іншу: «Ми будемо стимулювати вас». Тільки за умови створення системи стимулювання і мотивації діяльності страховиків і страхувальників можливі реальні позитивні зсуви.
Становлення страхування життя буде базуватися на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування життя.
Розвиток добровільного медичного страхування буде визначатися реформуванням сфери охорони здоров'я, прийняттям відповідного законодавства. Саме добровільне медичне страхування, як свідчать результати соціологічних досліджень, буде мати найбільшу суспільну підтримку - 58%. Ще 17,1% громадян упевнені, що медичне страхування повинно бути й обов'язковим, і добровільним. Введення медичного страхування в якості обов'язкового підтримують лише 16,1% респондентів.
Як свідчать результати опитування, поліс по будь-якому виді добровільного страхування мають тільки 8,4% громадян; тільки 5,1% - по страхуванню своєї квартири, тому можна припустити, що потенціал попиту на страхові послуги величезний.
На думку експертів Центру Разумкова, вступ України у ВТО в короткостроковій перспективі істотно не позначиться на стані вітчизняного страхового ринку - оскільки і сьогодні, незважаючи на законодавче скасування обмежень, кардинальних зсувів до іноземного капіталу не відбулося. Його прихід буде відбуватися поступово, і у вітчизняних СК буде час і можливість підвищити власну фінансову спроможність.
Головними задачами формування повноцінного страхового ринку в Україні є розробка і реалізація діючої державної політики в сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність із вимогами ЄС; удосконалення державного страхового нагляду. Для цього необхідно:
у сфері концептуального забезпечення
· створити фахову комісію для розробки проекту Концепції розвитку страхового ринку в Україні на період до 2010 року, що подать на розгляд парламенту і схвалити в рамках загальної стратегії соціально-економічного розвитку України;
· підготувати проект Програми реформування галузі, у якій передбачити: визначення міри охоплення існуючих ризиків страхуванням і потенційними можливостями розвитку окремих сегментів страхового ринку; заходи для удосконалення його структури; створення Національної страхової гільдії і розробка Кодексу корпоративних правил поводження на страховому ринку; сприяння впровадженню прогресивних форм і методів страхування; наступну лібералізацію страхового бізнесу;
у сфері нормативно-правового забезпечення
· провести парламентські слухання на тему «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи»; за результатами слухань переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування; нормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання заміни обов'язкового державного страхування окремих категорій громадян системою компенсаційних виплат за рахунок бюджетних засобів, виділених для цього відповідним міністерствам і відомствам;
· прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя», «Про страхування зовнішньоекономічної діяльності», «Про страхових посередників»;
у сфері організаційно-методологічного забезпечення
· розробити пропозиції по вилученню з оподатковування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення;
· здійснити економічне обґрунтування і розробити план заходів щодо впровадження системи гарантій по довгостроковому страхуванню життя; розглянути питання про об'єднання наявних соціальних фондів в один і доцільності приватизації останнього в середньостроковій перспективі;
· розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;
· розробити регламент злиття СК; методичні рекомендації по здійсненню страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників; переглянути порядок і форми їхньої звітності; методику оцінки обсягу страхового ринку по показнику нетто-премій; методику аналізу діяльності СК;
· створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;
· сформувати діючу систему попереднього контролю за фінансовим станом СК;
· переглянути положення по формуванню і розміщенню страхових резервів;
· стимулювати створення в СК служб внутрішнього контролю й аудита; у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення
· розширити об’єм, підвищити якість і прискорити публікацію зведень про стан страхового ринку;
· перейти на міжнародні стандарти бухобліка; розробити механізми впровадження електронного документообігу;
· створити на телебаченні регулярну інформаційно програму про страхування;
· із метою зміцнення довіри населення до СК систематично обнародувати інформацію про виплати страхових відшкодувань;
· створити національну базу даних несумлінних клієнтів;
