Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення
інформаційного суспільства
Автор: Андрій Колодюк
Джерело: Фонд Інформаційне Суспільство України
Загальна теорія інформаційного суспільства сприймається сьогодні вже не стільки одним із плинів у соціологічній теорії, скільки широко визнаною методологічною підставою більшості суспільствознавчих досліджень, що ведуться в західних країнах. Унікальність цієї концепції полягає насамперед у тому, що вона надає в розпорядження дослідника деякий загальний інструмент соціального пошуку, не задаючи твердих рамок, що були присутні у інших доктринах. Ця теорія є відносно схематичним, але в той же час дуже реалістичним нарисом картини історичного шляху, пройденого людством, так і ескізом контурів майбутнього соціального стану, перехід до якого здійснюється в даний час [1].
Процес становлення нової соціальної теорії можна досить умовно поділити на два етапи - концепція постіндустріалізму і саме інформаціоналізму. Вважається, що сам термін постіндустріальне суспільство (в основу якого закладене усвідомлення того, що будь-які політичні чи соціальні відмінності в сучасних умовах не можуть бути важливішими за фактор технологічного прогресу) введений у науковий обіг у 1958 році американським соціологом Д. Рісменом [2]. Він ужив це поняття в назві своєї статті, що забезпечило їй широкий розголос, виявивши тим самим розуміння внутрішнього змісту теорії постіндустріального суспільства.
Проблемами постіндустріального суспільства тісно займався американський соціолог Деніел Белл [3], який узагальнюючи це поняття, звів його до наступних ключових моментів:
- економічна ділянка: перехід від товаро виробничої до обслуговуючої економіки;
- поділ населення за родом занять: перевага професійно-технічного класу;
- осьовий принцип: провідна суспільна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних формулювань;
- орієнтація на майбутнє: контроль технології і технологічної оцінки;
- ухвалення рішень: створення нової інтелектуальної технології.
Це визначення суспільства нового типу дало поштовх науковій громадськості з розвитком новітніх інформаційних і комунікаційних технологій більш ретельно розглядати саме інформаційні чинники становлення майбутнього. Це усвідомив і сам Белл, який дещо пізніше почав активно використовувати термін інформаційне суспільство. Саме Деніел Белл сьогодні вважається одним з основоположників концепції інформаційного суспільства, одним з перших виділивши його характерні ознаки. Його визначення даного поняття цікаво історичністю свого підходу, за яким він визначає сутність нового суспільства через зміни, що відбуваються в суспільстві сьогодення, тим самим виділяючи і підкреслюючи саме ті ознаки, що будуть відрізняти післяреволюційне суспільство від нинішнього [4].
Авторство терміну інформаційне суспільство сьогодні достатньо спірне, але майже усі дослідники згідні з тим, що воно народилося в межах Японії як головний конструкт локального технологічного розвитку, що було підтверджено доповіддю професора Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші та наукових доповідей і звітів японському уряду, де були змальовані контури інформаційного суспільства [5]. Інші дослідники датують появу терміну дещо раніше, акцентуючи увагу на тому, що фактично одночасно було введено в науковий оборот термін інформаційне суспільство на початку 60-х років Ф. Махлупом [6] у США і Т.Умесао в Японії, поклавши тим самим початок теорії за цією назвою.
Концепція інформаційного суспільства розкрила принципово важливу рису постіндустріального суспільства і збагатила його розуміння, відкрила властивості інформації та її зростаючу роль у житті суспільства. Проте вона ще не могла претендувати на всеохоплюючу характеристику нового соціуму. Тому, багато хто з дослідників вважає її лише достатньо важливою складовою теорії постіндустріалізму [7].
Концепція постіндустріального суспільства як загальносоціологічна та філософська теорія розвитку досить глибоко розроблена закордонними дослідниками, серед яких: Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер, М. Кастельс. Саме вони і визначають постіндустріальне суспільство як цивілізацію послуг.
Вітчизняна українська наука звернулася до даної проблематики тільки недавно. Це пов'язано з ідеологією, зокрема з тим, що в термінах - постіндустріальне, інформаційне - бачили альтернативу формаційним термінам - соціалістичне і комуністичне.
З сучасних українських вчених привертають увагу праці Гавловського В., Цимбалюка В., Гальчинського А., Калюжного Р. У даний час активно працюють у цьому напрямку російські вчені Іноземцев В.Л., Г.Т. Артамонов та ін. Інтерес викликають відповідні наукові розробки, перш за все, філософа Ракітова А.І., Філософія комп'ютерної цивілізації якого, не дивлячись на свою давність, залишається самим змістовним, ґрунтовним та актуальним виданням з даної проблематики на пострадянському просторі, та філософа-кібернетика Абдеєва Р.Ф., який з точки зору класичної кібернетики та тез постмодернізму розглядав дане питання в окремій наукові праці.
Досліджуючи теорію інформаційного суспільства як парадигму суспільного розвитку, можна сказати, що вона певним чином поєднала у собі всі найкращі здобутки людства, дала поштовх позитивних зрушень у всіх інших нетехнічних сферах людської життєдіяльності і задоволення потреб, ставши основою розвитку людських потенціалів, якнайширшої реалізації громадянських прав і свобод особи, поставивши пов'язані з цим відносини на якісно новий рівень існування. Власне аналіз теоретичного обґрунтування в контексті еволюції формування нового соціального феномену (інформаційного суспільства) і є основним предметом цього дослідження. На нашу думку, власне комплексне охоплення, як технологічних, так і соціологічних аспектів, що і формують поняття інформаційного суспільства, дозволять у повній мірі зрозуміти його теоретичне значення.
Інформаційне суспільство виражає ідею нової фази в історичному розвитку передових країн. Тобто, не прихід постіндустріального суспільства, а створення нового соціального зразка, що є результатом другої індустріальної революції, яка в основному ґрунтується на мікроелектронній технології. Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів робіт. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес інформатизації не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: од повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих відносин [8].
Але так чи інакше, поштовх йде саме від розвитку техніки, насамперед, інформаційно-телекомунікаційної, до якої відносяться комп'ютери, мережі та т.ін. Технологічний прогрес стає основою нового суспільства і це явно видно на прикладі розвинутих країн, що дозволяє провідним вченим акцентувати увагу на тому, що суспільство в нову епоху стає електронним [9]. Набагато раніше З. Бжезинський визначив це суспільство як те, що формується у всіх відношеннях під впливом сучасної техніки та електроніки, і де, в той же час, де індустріальні процеси вже не є вирішальним фактором соціальних змін і еволюції образу життя, соціального устрою та моральних цінностей [10]. Тобто в новому суспільстві гармонійно поєднуються технічна та соціальна сфера, не домінуючи одна над іншою, а взаємодіючи задля подальшого суспільного прогресу.
Економіст та соціолог Елвін Тоффлер, який теж є одним з головних ідеологів інформаційного суспільства, не дає однозначного визначення новій цивілізації, але через всі свої твори проводить думку про її принципово новий характер, що представляє собою новий кодекс поводження і виводить людство за межі концентрації сили, коштів і влади [11].
Окремі дослідники пов'язують нове суспільство з розвитком комунікаційних мереж та й інтерпретують його в цьому контексті. З'являються концепції суспільства мережевого інтелекту (Тапскотт), підкреслюється мережевий характер майбутніх соціальних структур (Кастельс) та ін. Суспільство в даних концепціях виступає як стійка мережа, павутина (схожа на Інтернет з технологічної точки зору) інформаційних зв'язків та взаємодій, причому такої структури набувають всі рівні соціальної організації. Провідний соціолог Мануель Кастельс відмічає, що відтепер глобальні мережі інструментального обміну селективно підключають або відключають індивідів, групи, райони і навіть країни відповідно до їхньої значущості для виконання цілей, що обробляються в мережі, у безперервному потоці стратегічних рішень [12]. Через це становлення суспільства такого типу набуває глобального характеру, торкаючись усіх без винятку країн і соціумів.
Якщо ж взяти за основу критерій зайнятості, то у сферах господарства дослідниками виділяються наступні типи суспільства:
1- у виробництві продуктів харчування (аграрне суспільство),
2- у матеріальному виробництві (індустріальне суспільство),
3- у сфері послуг (постіндустріальне суспільство),
4- у сфері інформаційних послуг (інформаційне суспільство),
5- у сфері інтелектуальної діяльності (ноосферне суспільство).
Аналіз показує, що у світовому виробничому процесі з'явилися дві якісно нові обставини: по-перше, перетворення інформаційної сфери в пріоритетний сектор економіки з фундаментальності продукту, кількості зайнятих, впливу на виробничий процес і т. п., а по-друге, об'єктивація вартості інформації, тобто важливість самоконтролю провідної товарної продукції.
Інформаційна сфера поступово стає фундаментальним базисом усіх видів економічної діяльності - від фінансово-кредитних операцій до промислового і сільськогосподарського виробництва, бо вона виконує найважливішу функцію - інформаційне забезпечення господарської діяльності та керівництво нею. Отже, вирішальним чинником, що забезпечує реальне буття та життєдіяльність сучасного розвиненого суспільства, виступає інформація. Зрозуміло, що сучасне матеріальне виробництво набуває розвитку в принципово нових умовах, серед яких, по-перше, наростаюче вичерпування природних ресурсів, і особливо тих, що не поновлюються. По-друге, екологічна катастрофа, що насувається. По-третє, демографічний дисбаланс. Вчетверте - зростаюча нерівномірність і розрив в економічному, індустріальному, інформаційному розвиткові різних країн світу. Нарешті, вп'яте, прискорений розвиток високих наукових технологій та інформаційних процесів відбувається лише в декількох розвинутих країнах світу.
Подібні кардинальні зміни дозволяють говорити про становлення в світі нового суспільного устрою, ядром та рушійною силою якого є інформаційні технології. [13]. Дослідження, що здійснюються у цьому напрямку зумовили появу ряду новітніх термінів, що так чи інакше починають відігравати, окрім теоретичної, ще й прикладну роль. Безумовно, кожне окреме визначення сучасного розвитку (інформаційне суспільство, знаннєва економіка, четверта технологічна епоха тощо) заслуговує на власне ретельне опрацювання, що ми сподіваємось стане в найближчому майбутньому популярним предметом дослідження вітчизняних фахівців.
Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення інформаційного суспільства
У статті наведені історичні витоки інформаційного суспільства, особливості його походження, а також зроблено аналіз сутності терміну на основі його технологічних та соціологічних аспектів. Показані погляди та підходи дослідників цього явища, а також основні акценти їх концепцій. Саме теоретичний аналіз доводить те, що дане поняття має право на самостійний розвиток у сучасних умовах і є відмінним від множини інших постмодерних явищ.
Theoretical explanation of the term and emergence of Information Society
Автор: Андрій Колодюк
Джерело: Фонд Інформаційне Суспільство України
Загальна теорія інформаційного суспільства сприймається сьогодні вже не стільки одним із плинів у соціологічній теорії, скільки широко визнаною методологічною підставою більшості суспільствознавчих досліджень, що ведуться в західних країнах. Унікальність цієї концепції полягає насамперед у тому, що вона надає в розпорядження дослідника деякий загальний інструмент соціального пошуку, не задаючи твердих рамок, що були присутні у інших доктринах. Ця теорія є відносно схематичним, але в той же час дуже реалістичним нарисом картини історичного шляху, пройденого людством, так і ескізом контурів майбутнього соціального стану, перехід до якого здійснюється в даний час [1].
Процес становлення нової соціальної теорії можна досить умовно поділити на два етапи - концепція постіндустріалізму і саме інформаціоналізму. Вважається, що сам термін постіндустріальне суспільство (в основу якого закладене усвідомлення того, що будь-які політичні чи соціальні відмінності в сучасних умовах не можуть бути важливішими за фактор технологічного прогресу) введений у науковий обіг у 1958 році американським соціологом Д. Рісменом [2]. Він ужив це поняття в назві своєї статті, що забезпечило їй широкий розголос, виявивши тим самим розуміння внутрішнього змісту теорії постіндустріального суспільства.
Проблемами постіндустріального суспільства тісно займався американський соціолог Деніел Белл [3], який узагальнюючи це поняття, звів його до наступних ключових моментів:
- економічна ділянка: перехід від товаро виробничої до обслуговуючої економіки;
- поділ населення за родом занять: перевага професійно-технічного класу;
- осьовий принцип: провідна суспільна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних формулювань;
- орієнтація на майбутнє: контроль технології і технологічної оцінки;
- ухвалення рішень: створення нової інтелектуальної технології.
Це визначення суспільства нового типу дало поштовх науковій громадськості з розвитком новітніх інформаційних і комунікаційних технологій більш ретельно розглядати саме інформаційні чинники становлення майбутнього. Це усвідомив і сам Белл, який дещо пізніше почав активно використовувати термін інформаційне суспільство. Саме Деніел Белл сьогодні вважається одним з основоположників концепції інформаційного суспільства, одним з перших виділивши його характерні ознаки. Його визначення даного поняття цікаво історичністю свого підходу, за яким він визначає сутність нового суспільства через зміни, що відбуваються в суспільстві сьогодення, тим самим виділяючи і підкреслюючи саме ті ознаки, що будуть відрізняти післяреволюційне суспільство від нинішнього [4].
Авторство терміну інформаційне суспільство сьогодні достатньо спірне, але майже усі дослідники згідні з тим, що воно народилося в межах Японії як головний конструкт локального технологічного розвитку, що було підтверджено доповіддю професора Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші та наукових доповідей і звітів японському уряду, де були змальовані контури інформаційного суспільства [5]. Інші дослідники датують появу терміну дещо раніше, акцентуючи увагу на тому, що фактично одночасно було введено в науковий оборот термін інформаційне суспільство на початку 60-х років Ф. Махлупом [6] у США і Т.Умесао в Японії, поклавши тим самим початок теорії за цією назвою.
Концепція інформаційного суспільства розкрила принципово важливу рису постіндустріального суспільства і збагатила його розуміння, відкрила властивості інформації та її зростаючу роль у житті суспільства. Проте вона ще не могла претендувати на всеохоплюючу характеристику нового соціуму. Тому, багато хто з дослідників вважає її лише достатньо важливою складовою теорії постіндустріалізму [7].
Концепція постіндустріального суспільства як загальносоціологічна та філософська теорія розвитку досить глибоко розроблена закордонними дослідниками, серед яких: Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер, М. Кастельс. Саме вони і визначають постіндустріальне суспільство як цивілізацію послуг.
Вітчизняна українська наука звернулася до даної проблематики тільки недавно. Це пов'язано з ідеологією, зокрема з тим, що в термінах - постіндустріальне, інформаційне - бачили альтернативу формаційним термінам - соціалістичне і комуністичне.
З сучасних українських вчених привертають увагу праці Гавловського В., Цимбалюка В., Гальчинського А., Калюжного Р. У даний час активно працюють у цьому напрямку російські вчені Іноземцев В.Л., Г.Т. Артамонов та ін. Інтерес викликають відповідні наукові розробки, перш за все, філософа Ракітова А.І., Філософія комп'ютерної цивілізації якого, не дивлячись на свою давність, залишається самим змістовним, ґрунтовним та актуальним виданням з даної проблематики на пострадянському просторі, та філософа-кібернетика Абдеєва Р.Ф., який з точки зору класичної кібернетики та тез постмодернізму розглядав дане питання в окремій наукові праці.
Досліджуючи теорію інформаційного суспільства як парадигму суспільного розвитку, можна сказати, що вона певним чином поєднала у собі всі найкращі здобутки людства, дала поштовх позитивних зрушень у всіх інших нетехнічних сферах людської життєдіяльності і задоволення потреб, ставши основою розвитку людських потенціалів, якнайширшої реалізації громадянських прав і свобод особи, поставивши пов'язані з цим відносини на якісно новий рівень існування. Власне аналіз теоретичного обґрунтування в контексті еволюції формування нового соціального феномену (інформаційного суспільства) і є основним предметом цього дослідження. На нашу думку, власне комплексне охоплення, як технологічних, так і соціологічних аспектів, що і формують поняття інформаційного суспільства, дозволять у повній мірі зрозуміти його теоретичне значення.
Інформаційне суспільство виражає ідею нової фази в історичному розвитку передових країн. Тобто, не прихід постіндустріального суспільства, а створення нового соціального зразка, що є результатом другої індустріальної революції, яка в основному ґрунтується на мікроелектронній технології. Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів робіт. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес інформатизації не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: од повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих відносин [8].
Але так чи інакше, поштовх йде саме від розвитку техніки, насамперед, інформаційно-телекомунікаційної, до якої відносяться комп'ютери, мережі та т.ін. Технологічний прогрес стає основою нового суспільства і це явно видно на прикладі розвинутих країн, що дозволяє провідним вченим акцентувати увагу на тому, що суспільство в нову епоху стає електронним [9]. Набагато раніше З. Бжезинський визначив це суспільство як те, що формується у всіх відношеннях під впливом сучасної техніки та електроніки, і де, в той же час, де індустріальні процеси вже не є вирішальним фактором соціальних змін і еволюції образу життя, соціального устрою та моральних цінностей [10]. Тобто в новому суспільстві гармонійно поєднуються технічна та соціальна сфера, не домінуючи одна над іншою, а взаємодіючи задля подальшого суспільного прогресу.
Економіст та соціолог Елвін Тоффлер, який теж є одним з головних ідеологів інформаційного суспільства, не дає однозначного визначення новій цивілізації, але через всі свої твори проводить думку про її принципово новий характер, що представляє собою новий кодекс поводження і виводить людство за межі концентрації сили, коштів і влади [11].
Окремі дослідники пов'язують нове суспільство з розвитком комунікаційних мереж та й інтерпретують його в цьому контексті. З'являються концепції суспільства мережевого інтелекту (Тапскотт), підкреслюється мережевий характер майбутніх соціальних структур (Кастельс) та ін. Суспільство в даних концепціях виступає як стійка мережа, павутина (схожа на Інтернет з технологічної точки зору) інформаційних зв'язків та взаємодій, причому такої структури набувають всі рівні соціальної організації. Провідний соціолог Мануель Кастельс відмічає, що відтепер глобальні мережі інструментального обміну селективно підключають або відключають індивідів, групи, райони і навіть країни відповідно до їхньої значущості для виконання цілей, що обробляються в мережі, у безперервному потоці стратегічних рішень [12]. Через це становлення суспільства такого типу набуває глобального характеру, торкаючись усіх без винятку країн і соціумів.
Якщо ж взяти за основу критерій зайнятості, то у сферах господарства дослідниками виділяються наступні типи суспільства:
1- у виробництві продуктів харчування (аграрне суспільство),
2- у матеріальному виробництві (індустріальне суспільство),
3- у сфері послуг (постіндустріальне суспільство),
4- у сфері інформаційних послуг (інформаційне суспільство),
5- у сфері інтелектуальної діяльності (ноосферне суспільство).
Аналіз показує, що у світовому виробничому процесі з'явилися дві якісно нові обставини: по-перше, перетворення інформаційної сфери в пріоритетний сектор економіки з фундаментальності продукту, кількості зайнятих, впливу на виробничий процес і т. п., а по-друге, об'єктивація вартості інформації, тобто важливість самоконтролю провідної товарної продукції.
Інформаційна сфера поступово стає фундаментальним базисом усіх видів економічної діяльності - від фінансово-кредитних операцій до промислового і сільськогосподарського виробництва, бо вона виконує найважливішу функцію - інформаційне забезпечення господарської діяльності та керівництво нею. Отже, вирішальним чинником, що забезпечує реальне буття та життєдіяльність сучасного розвиненого суспільства, виступає інформація. Зрозуміло, що сучасне матеріальне виробництво набуває розвитку в принципово нових умовах, серед яких, по-перше, наростаюче вичерпування природних ресурсів, і особливо тих, що не поновлюються. По-друге, екологічна катастрофа, що насувається. По-третє, демографічний дисбаланс. Вчетверте - зростаюча нерівномірність і розрив в економічному, індустріальному, інформаційному розвиткові різних країн світу. Нарешті, вп'яте, прискорений розвиток високих наукових технологій та інформаційних процесів відбувається лише в декількох розвинутих країнах світу.
Подібні кардинальні зміни дозволяють говорити про становлення в світі нового суспільного устрою, ядром та рушійною силою якого є інформаційні технології. [13]. Дослідження, що здійснюються у цьому напрямку зумовили появу ряду новітніх термінів, що так чи інакше починають відігравати, окрім теоретичної, ще й прикладну роль. Безумовно, кожне окреме визначення сучасного розвитку (інформаційне суспільство, знаннєва економіка, четверта технологічна епоха тощо) заслуговує на власне ретельне опрацювання, що ми сподіваємось стане в найближчому майбутньому популярним предметом дослідження вітчизняних фахівців.
Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення інформаційного суспільства
У статті наведені історичні витоки інформаційного суспільства, особливості його походження, а також зроблено аналіз сутності терміну на основі його технологічних та соціологічних аспектів. Показані погляди та підходи дослідників цього явища, а також основні акценти їх концепцій. Саме теоретичний аналіз доводить те, що дане поняття має право на самостійний розвиток у сучасних умовах і є відмінним від множини інших постмодерних явищ.
Theoretical explanation of the term and emergence of Information Society
