Сучасний стан прямого опадаткування в Україні
На сьогодні справляння прямих податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативними актами:
- Закон України про податок з доходів фізичних осіб;
- Закон України про плату за землю;
-Закон України про податок з власників транспортних засобів;
- Єдиний податок;
До цього року діяв декрет кабінету міністрів України про прибутковий податок з громадян. Багато фахівців вважають прийняття нового закону прогресивним кроком , особливо це стосується розміром податкової ставки. Раніше доходи оподатковувалися за шкалою (від 10% - 40%), При чому податок за найвищою ставкою 40% стягувався з доходу від 1700 грн. що не завжди було справедливим по відношенню до платників, які офіційно отримують заробітну плату, і не можуть приховати свої доходи.
Зараз податок сплачується за єдиною податковою ставкою 13% ( з 1.01.2007 15%) але деякі науковці не вважають току зміну прогресивною наголошуючи на необхідності прогресивного оподаткування ( за прогресивною шкалою ставок). Я вважаю що застосування шкали оподаткування буде справедливим при зміні інтервалів.
Платники податку та об'єкт оподаткування
Платниками податку є фізичні особи — резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону.
Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування доходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фізичних осіб.
Фізична особа є резидентом насамперед тоді, коли постійно проживає в Україні.Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісні особисті чи економічні зв'язки, тобто центр життєвих інтересів в Україні.
У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або Ті реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином .України.
Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого законом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Самозайнята особа — це платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — діяльність, шо полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності так само, як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які прирівнюються до найманої особи.
Наймана особа — фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітУ ної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються працедавцем.
Фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі в межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг чи робіт на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або нснаданням, такою іншою особою — замовником послуг або робіт.
Не вважається з метою оподаткування найманою фізична особа, яка передоручає виконання зазначеної трудової функції третім особам як за згодою її працедавця, так і без такої згоди.
Працедавець — юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Якщо платник податку не відповідає наведеним вище вимогам, то він є нерезидент і сплачує податок з доходів, отриманих на території України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ
Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік платників і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб'єктів - платників податку - за станом на 1 лютого.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щокварі ально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню плат-і нику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.
Податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних мііпітш і механізмів в Україні справляється відповідно до Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі» від П грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997.р. зі змінами та доповненнями.
Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які мають зареєстровані на Україні транспортні засоби.
Транспортний податок не сплачують або за один легковий автомобіль з об'ємом двигуна до 2500 см3, або за один мотоцикл з об'ємом двигуна до 650 см3, або за один моторний човен чи катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м:
— інваліди;
— потерпни війни;
— учасники ліквідації аварії ііа Чорнобильській АЕС;
— громадяни, яці володіють легковими автомобілями, виробленими нп території СНД і поставленими на облік в Україні до 1990 р. включно — в половинному розмірі.
Об'єктами оподаткування є:
— колісні трактори;
— автомобілі для перевезення не менше 10 осіб, включаючи поділ;
— легкові автомобілі;
— автомобілі з електродвигуном;
— вантажні автомобілі;
— автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
— мотоцикли (включаючи мопеди), велосипеди з двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб.см.
— яхти і судна парусні з допоміжним двигуном чи без нього (крім спортивних);
— моторні човни і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);
— інші човни (крім спортивних).
Не належать до об'єктів оподаткування:
— трактори на гусеничному ходу;
— мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;
— тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежної;
— транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;
— машини і механізми для сільськогосподарських робіт;
— яхти, судна вітрильні і човни спортивні.
Ставки податку з власників транспортних засобів диференційовані за видами транспортних засобів (об'єктами оподаткування) та об'ємом двигуна. Ставки встановлені на рік зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВТ потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном); або з сантиметра довжини (для яхт, суден, човнів, катерів).
Приклад. Громадянин уже тривалий час не користується своїм автомобілем, який не підлягає ремонту. При цьому немає необхідності проводити техогляд і, на думку власника, сплачувати податок з власників транспортних засобів. Однак, Державтоінспекцією регулярно передаються податковим органам списки осіб, які не пройшли техогляд.
Тому, якщо авто стало непридатним для експлуатації, варто поспішити зняти його з обліку в органах державтоінспекції, щоб уникнути зайвих і необгрунтованих витрат, повязаних із сплатою податку.
Варто відзначити, що кошти сплачені платниками податків у вигляді податку з власників транспортних засобів використовуються на будівництво, ремонт і утримання доріг.
Нарахування та сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами
Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, за річними ставками, зазначеними у статті 3 Закону України від 11.12.91 № 1963-ЧІІ (із змінами та доповненнями).
Облік та реєстрація наземних та водних транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції, Держтехнагляду, Держфлотнагляду України, іншими органами, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та техогляд транспортних засобів. Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація та техогляд транспортних засобів не повинні проводитися, ці органи повинні контролювати сплату податку перед проведенням техогляду, реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів, і для наземних - до 1 вересня, для водних транспортних засобів - до 1 грудня кожного року подавати до податкових адміністрацій списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановені строки.
При неможливості подання трпнспортного засобе до місця технічного огляду (через несправність авто, хворобу власника, відрядження тощо) у встановлений строк його власник повинен подати до Державтоінспекції письмову заяву, здати номерні знаки і предявити квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів.
ДАІ за станом на 1 вересня, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України надають списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові адміністрації здійснюють заходи щодо стягнення податку.
Платіжні документи про надходження податку з власників транспортних засобів зберігаються в податкових органах.
Зазначеним Законом не передбачено прогресивного оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний обєкт оподаткування (обєм циліндрів, потіжність двигуна чи довжина транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік залежно від виду траспортного засобу.
Також це стосується транспортних засобів, щодо яких звільняється від сплати податку вище зазначена категорія осіб.
Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачується незалежно від того, коли вони були придбані. У випадках, коли транспортні засоби придбані у другому півріччі, податок сплачується новим власником у половинному розмірі, незалежно від того, сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник.
При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку проходження технічного огляду фізичні особи податок за цей рік не сплачують. Податок буде сплачено новим власником перед його реєстрацією.
Податок з власників транспортних засобів не справляється , якщо овни не знаходяться на обліку Державтоінспекції або інших відповідних органів. За транспортні засоби, що не експлуатуються у звязку із перебуванням їх власника у відрядженні або з інших причин даний податок сплачується на загальних підставах за повний рік.
Облік надходження податку ведеться за платниками- фізичними особами у книзі зведених .підсумків надходжень, скасувань та надходжень за формою № 26 та у реєстрі надходжень та повернень за формою № 25 відкритим за кодом бюджетної класифікації 12020200 - Податок з громадян-власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Відповідальність платників податку з власників транспортних засобів.
За порушення податкового законодавства щодо податку з власників транспортних засобів платники несуть відповідальність згідно із Законами України Про податок з власників транспортних засобів засобів та інших самохідних машин та механізмів, Про погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, Про державну податкову службу в Україні.
При застосування до платників податків штрафних санкцій слід керуватися Інструкцією про порядок застосування та стягення сум штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованою у Міністрестві юстиції України 23.03.2001.№ 268/5459.
При нарахуванні пені у звязку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання слід керуватися Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001.№ 77, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.03.2001р.за№ 240/5431.
Єдиний податок
Фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності можуть бути платниками єдиного податку, якщо вони самостійно обрали єдиний податок як спосіб оподаткування отриманих ними доходів і одержали відповідне свідоцтво від органу державної податкової служби.
Право запровадження спрощеної системи оподаткування та обліку звітності, яка передбачає можливість сплати єдиного податку, мають фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.
Не можуть бути платниками єдиного податку:
1 - фізичні особи - СПД, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютбновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
2 - субєкти підприємницької дільності, на яких поширюється дія Закону України Про патентування деяких відів підприємницької діяльності в частині придбання спеціального патенту.
Для фізичних осіб ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та не може становити менше ніж 20 грн та більше ніж 200 грн на місяць. У разі, коли фізична особа здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі, коли фізична особа - платник єдиного податку - здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої рпаці або за участю у підприємницькій діяльності членів її сімї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % на кожну особу.
Фізична особа-СПД сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Фізична особа-СПД, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, перерахування, відрахування до державних цільових фондів зборів, повязаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім”ї.
Відповідно до Закону України Про податок з доходів фізичних осіб після набрання ним чинності до прийняття спеціального закону про оподаткування фізичних осіб-підприємців діятимуть відповідні норми Декрету Про прибутковий податок з громадян.
На сьогодні справляння прямих податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативними актами:
- Закон України про податок з доходів фізичних осіб;
- Закон України про плату за землю;
-Закон України про податок з власників транспортних засобів;
- Єдиний податок;
До цього року діяв декрет кабінету міністрів України про прибутковий податок з громадян. Багато фахівців вважають прийняття нового закону прогресивним кроком , особливо це стосується розміром податкової ставки. Раніше доходи оподатковувалися за шкалою (від 10% - 40%), При чому податок за найвищою ставкою 40% стягувався з доходу від 1700 грн. що не завжди було справедливим по відношенню до платників, які офіційно отримують заробітну плату, і не можуть приховати свої доходи.
Зараз податок сплачується за єдиною податковою ставкою 13% ( з 1.01.2007 15%) але деякі науковці не вважають току зміну прогресивною наголошуючи на необхідності прогресивного оподаткування ( за прогресивною шкалою ставок). Я вважаю що застосування шкали оподаткування буде справедливим при зміні інтервалів.
Платники податку та об'єкт оподаткування
Платниками податку є фізичні особи — резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону.
Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування доходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фізичних осіб.
Фізична особа є резидентом насамперед тоді, коли постійно проживає в Україні.Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісні особисті чи економічні зв'язки, тобто центр життєвих інтересів в Україні.
У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або Ті реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином .України.
Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого законом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Самозайнята особа — це платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — діяльність, шо полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності так само, як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які прирівнюються до найманої особи.
Наймана особа — фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітУ ної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються працедавцем.
Фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі в межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг чи робіт на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або нснаданням, такою іншою особою — замовником послуг або робіт.
Не вважається з метою оподаткування найманою фізична особа, яка передоручає виконання зазначеної трудової функції третім особам як за згодою її працедавця, так і без такої згоди.
Працедавець — юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Якщо платник податку не відповідає наведеним вище вимогам, то він є нерезидент і сплачує податок з доходів, отриманих на території України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ
Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік платників і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб'єктів - платників податку - за станом на 1 лютого.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щокварі ально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню плат-і нику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.
Податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних мііпітш і механізмів в Україні справляється відповідно до Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі» від П грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997.р. зі змінами та доповненнями.
Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які мають зареєстровані на Україні транспортні засоби.
Транспортний податок не сплачують або за один легковий автомобіль з об'ємом двигуна до 2500 см3, або за один мотоцикл з об'ємом двигуна до 650 см3, або за один моторний човен чи катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м:
— інваліди;
— потерпни війни;
— учасники ліквідації аварії ііа Чорнобильській АЕС;
— громадяни, яці володіють легковими автомобілями, виробленими нп території СНД і поставленими на облік в Україні до 1990 р. включно — в половинному розмірі.
Об'єктами оподаткування є:
— колісні трактори;
— автомобілі для перевезення не менше 10 осіб, включаючи поділ;
— легкові автомобілі;
— автомобілі з електродвигуном;
— вантажні автомобілі;
— автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
— мотоцикли (включаючи мопеди), велосипеди з двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб.см.
— яхти і судна парусні з допоміжним двигуном чи без нього (крім спортивних);
— моторні човни і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);
— інші човни (крім спортивних).
Не належать до об'єктів оподаткування:
— трактори на гусеничному ходу;
— мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;
— тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежної;
— транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;
— машини і механізми для сільськогосподарських робіт;
— яхти, судна вітрильні і човни спортивні.
Ставки податку з власників транспортних засобів диференційовані за видами транспортних засобів (об'єктами оподаткування) та об'ємом двигуна. Ставки встановлені на рік зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВТ потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном); або з сантиметра довжини (для яхт, суден, човнів, катерів).
Приклад. Громадянин уже тривалий час не користується своїм автомобілем, який не підлягає ремонту. При цьому немає необхідності проводити техогляд і, на думку власника, сплачувати податок з власників транспортних засобів. Однак, Державтоінспекцією регулярно передаються податковим органам списки осіб, які не пройшли техогляд.
Тому, якщо авто стало непридатним для експлуатації, варто поспішити зняти його з обліку в органах державтоінспекції, щоб уникнути зайвих і необгрунтованих витрат, повязаних із сплатою податку.
Варто відзначити, що кошти сплачені платниками податків у вигляді податку з власників транспортних засобів використовуються на будівництво, ремонт і утримання доріг.
Нарахування та сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами
Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, за річними ставками, зазначеними у статті 3 Закону України від 11.12.91 № 1963-ЧІІ (із змінами та доповненнями).
Облік та реєстрація наземних та водних транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції, Держтехнагляду, Держфлотнагляду України, іншими органами, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та техогляд транспортних засобів. Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація та техогляд транспортних засобів не повинні проводитися, ці органи повинні контролювати сплату податку перед проведенням техогляду, реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів, і для наземних - до 1 вересня, для водних транспортних засобів - до 1 грудня кожного року подавати до податкових адміністрацій списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановені строки.
При неможливості подання трпнспортного засобе до місця технічного огляду (через несправність авто, хворобу власника, відрядження тощо) у встановлений строк його власник повинен подати до Державтоінспекції письмову заяву, здати номерні знаки і предявити квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів.
ДАІ за станом на 1 вересня, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України надають списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові адміністрації здійснюють заходи щодо стягнення податку.
Платіжні документи про надходження податку з власників транспортних засобів зберігаються в податкових органах.
Зазначеним Законом не передбачено прогресивного оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний обєкт оподаткування (обєм циліндрів, потіжність двигуна чи довжина транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік залежно від виду траспортного засобу.
Також це стосується транспортних засобів, щодо яких звільняється від сплати податку вище зазначена категорія осіб.
Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачується незалежно від того, коли вони були придбані. У випадках, коли транспортні засоби придбані у другому півріччі, податок сплачується новим власником у половинному розмірі, незалежно від того, сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник.
При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку проходження технічного огляду фізичні особи податок за цей рік не сплачують. Податок буде сплачено новим власником перед його реєстрацією.
Податок з власників транспортних засобів не справляється , якщо овни не знаходяться на обліку Державтоінспекції або інших відповідних органів. За транспортні засоби, що не експлуатуються у звязку із перебуванням їх власника у відрядженні або з інших причин даний податок сплачується на загальних підставах за повний рік.
Облік надходження податку ведеться за платниками- фізичними особами у книзі зведених .підсумків надходжень, скасувань та надходжень за формою № 26 та у реєстрі надходжень та повернень за формою № 25 відкритим за кодом бюджетної класифікації 12020200 - Податок з громадян-власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Відповідальність платників податку з власників транспортних засобів.
За порушення податкового законодавства щодо податку з власників транспортних засобів платники несуть відповідальність згідно із Законами України Про податок з власників транспортних засобів засобів та інших самохідних машин та механізмів, Про погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, Про державну податкову службу в Україні.
При застосування до платників податків штрафних санкцій слід керуватися Інструкцією про порядок застосування та стягення сум штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованою у Міністрестві юстиції України 23.03.2001.№ 268/5459.
При нарахуванні пені у звязку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання слід керуватися Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001.№ 77, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.03.2001р.за№ 240/5431.
Єдиний податок
Фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності можуть бути платниками єдиного податку, якщо вони самостійно обрали єдиний податок як спосіб оподаткування отриманих ними доходів і одержали відповідне свідоцтво від органу державної податкової служби.
Право запровадження спрощеної системи оподаткування та обліку звітності, яка передбачає можливість сплати єдиного податку, мають фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.
Не можуть бути платниками єдиного податку:
1 - фізичні особи - СПД, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютбновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
2 - субєкти підприємницької дільності, на яких поширюється дія Закону України Про патентування деяких відів підприємницької діяльності в частині придбання спеціального патенту.
Для фізичних осіб ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та не може становити менше ніж 20 грн та більше ніж 200 грн на місяць. У разі, коли фізична особа здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі, коли фізична особа - платник єдиного податку - здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої рпаці або за участю у підприємницькій діяльності членів її сімї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % на кожну особу.
Фізична особа-СПД сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Фізична особа-СПД, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, перерахування, відрахування до державних цільових фондів зборів, повязаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім”ї.
Відповідно до Закону України Про податок з доходів фізичних осіб після набрання ним чинності до прийняття спеціального закону про оподаткування фізичних осіб-підприємців діятимуть відповідні норми Декрету Про прибутковий податок з громадян.
