Напрямки здйснення та показники оцінки ефективності інноваційного
менеджменту на підприємствах
Сучасні підприємства, які функціонують у складному соціально-економічному середовищі, повинні постійно створювати і впроваджувати різного роду інновації, що забезпечують їх ефективну діяльність в ринковій економіці. Адже успіх економічного розвитку підприємства вирішальною мірою залежить від впровадження у його діяльність нововведень та, на цій основі формування конкурентних переваг.
Процеси оновлення пов’язані з ринковими відносинами. Основна маса інновацій реалізується в ринковій економіці підприємницькими структурами як засіб вирішення виробничих, комерційних завдань, як надзвичайно важливий фактор забезпечення стабільності їх функціонування, економічного зростання і конкурентноздатності.
Отже, інновації орієнтовані на ринок, на конкретного споживача або потребу.[1]
Ринкова економіка, якій притаманна гостра конкурентна боротьба, вимагає особливого підходу до інновацій. Маючи на меті підвищення ефективності діяльності, інновації відкривають широкі перспективи для розвитку сучасного підприємництва. Успішна інноваційна діяльність дає можливість підприємству сформувати позитивний імідж, підвищити конкурентоспроможність, ефективніше використовувати обмежені ресурси, збільшити прибуток.
Інноваційний тип розвитку накладає особливий відбиток на менеджмент, його цілі, функції, методи, структуру тощо, формуючи в його складі особливе автономне ядро – інноваційний менеджмент, що спрямовує і регулює всю сукупність інноваційно-інвестиційних процесів у господарській системі для забезпечення складної інтеграції науки, виробництва і ринку.[2]
Інноваційний менеджмент забезпечує поступальний, пропорційний, ефективний розвиток системи, її економічну стійкість і безпеку. При цьому, як показу. Досвід, зокрема зарубіжний, менеджери повинні зосереджувати свої зусилля на чотирьох пріоритетних напрямках:
- перетворення техніко-технологічної бази, зокрема, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва та управління;
- формування нового складу персоналу, зокрема, шляхом підвищення кваліфікації і творчої активності працівників;
- інноваційне оновлення всіх сфер діяльності, напрямків організації виробництва і праці, складових систем управління;
- посилення спрямованості діючої системи мотивації праці на підтримання інноваційної діяльності, інноваційного клімату на підприємстві;
- об’єктивна і достовірна оцінка рівня інноваційності підприємства, зокрема, слід визначитися з системою показників, розрахувавши які, можна визначити ступінь соціально-економічного розвитку підприємства, рівень та ефективність розробки, впровадження у виробництво і реалізацію науково-технічних розробок.[3]
Можна виділити кілька основних видів ефекту від реалізації інновацій:
1) науково-технічний ефект – підвищення науково-технічного рівня, поліпшення параметрів техніки і технологій, простота, естетичність, компактність тощо;
2) соціальний ефект – поліпшення умов діяльності людини;
3) екологічний ефект – позитивний вплив інновацій на навколишнє середовище;
4) економічний ефект – отримання економічних результатів від інновацій.
В умовах ринкової економіки зростає роль економічної ефективності діяльності підприємства в цілому та окремих його інноваційних проектів, встановлення критеріїв та показників ефективності. Визначення ефекту та ефективності діяльності має важливе як наукове, так і практичне значення. За його допомогою можна не тільки оцінити ефективність роботи підприємства, проаналізувати сумарний ефект різних його структурних підрозділів, напрямків діяльності та окремих проектів, а й визначити стратегію розвитку, розробити прогноз та план дій на перспективу, встановити результати використання витрачених ресурсів.[4]
Економічна ефективність впровадження інновацій у виробництво визначається за такими показниками:
1. Фінансові критерії:
- витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
- витрати виробництва;
- витрати на маркетингові дослідження.
2. Показники доходності:
- чистий дисконтований дохід – використовується для ранжування інноваційних проектів та вибору пріоритетний напрямків діяльності;
- внутрішня норма доходності – визначає рівень беззбитковості проекту;
- індекс доходності – вказує на рівень накопиченого чистого прибутку відносно вкладених у проект коштів.
3. Термін окупності інвестицій у реалізацію проектів – дає можливість зробити висновок про рівень ризикованості проекту у зв’язку зі змінами і відносній ліквідності інвестицій.
4. Перспективність інновацій – ступінь важливості та корисності інновацій, їх відповідність тактиці та стратегії підприємства.
5. Унікальність нововведення, його патентна чистота – являються одними із основних умов комерційного успіху реалізації інновацій.
Отже, основними характеристиками нововведень є якісна новизна виробів, економічний ефект та соціальні наслідки. При цьому першочерговим завданням керівників підприємств є визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства, забезпечення конкурентоспроможності продукції, піклування про ефективність виробництва. Таким чином, інноваційний менеджмент повинен забезпечити організаційні аспекти розробки, обґрунтування, вибору оптимального варіанту інновацій, їх впровадження на підприємстві та реалізації інноваційних виробів на ринку. Основною метою цієї діяльності є забезпечення конкурентних переваг підприємства, стабільності його прибутків та інтенсивного типу розвитку.
Література:
1. Економіка виробничого підприємництва: Навч.посіб./ Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 3-тє вид., випр. – К.: Т-во Знання, КОО, 2002. – 405с.
2. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: Новий світ-2000, 2004. – 680с.
3. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: - К.: КНЕУ, 1997. – 192 с.
4. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент / За ред.. В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
Сучасні підприємства, які функціонують у складному соціально-економічному середовищі, повинні постійно створювати і впроваджувати різного роду інновації, що забезпечують їх ефективну діяльність в ринковій економіці. Адже успіх економічного розвитку підприємства вирішальною мірою залежить від впровадження у його діяльність нововведень та, на цій основі формування конкурентних переваг.
Процеси оновлення пов’язані з ринковими відносинами. Основна маса інновацій реалізується в ринковій економіці підприємницькими структурами як засіб вирішення виробничих, комерційних завдань, як надзвичайно важливий фактор забезпечення стабільності їх функціонування, економічного зростання і конкурентноздатності.
Отже, інновації орієнтовані на ринок, на конкретного споживача або потребу.[1]
Ринкова економіка, якій притаманна гостра конкурентна боротьба, вимагає особливого підходу до інновацій. Маючи на меті підвищення ефективності діяльності, інновації відкривають широкі перспективи для розвитку сучасного підприємництва. Успішна інноваційна діяльність дає можливість підприємству сформувати позитивний імідж, підвищити конкурентоспроможність, ефективніше використовувати обмежені ресурси, збільшити прибуток.
Інноваційний тип розвитку накладає особливий відбиток на менеджмент, його цілі, функції, методи, структуру тощо, формуючи в його складі особливе автономне ядро – інноваційний менеджмент, що спрямовує і регулює всю сукупність інноваційно-інвестиційних процесів у господарській системі для забезпечення складної інтеграції науки, виробництва і ринку.[2]
Інноваційний менеджмент забезпечує поступальний, пропорційний, ефективний розвиток системи, її економічну стійкість і безпеку. При цьому, як показу. Досвід, зокрема зарубіжний, менеджери повинні зосереджувати свої зусилля на чотирьох пріоритетних напрямках:
- перетворення техніко-технологічної бази, зокрема, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва та управління;
- формування нового складу персоналу, зокрема, шляхом підвищення кваліфікації і творчої активності працівників;
- інноваційне оновлення всіх сфер діяльності, напрямків організації виробництва і праці, складових систем управління;
- посилення спрямованості діючої системи мотивації праці на підтримання інноваційної діяльності, інноваційного клімату на підприємстві;
- об’єктивна і достовірна оцінка рівня інноваційності підприємства, зокрема, слід визначитися з системою показників, розрахувавши які, можна визначити ступінь соціально-економічного розвитку підприємства, рівень та ефективність розробки, впровадження у виробництво і реалізацію науково-технічних розробок.[3]
Можна виділити кілька основних видів ефекту від реалізації інновацій:
1) науково-технічний ефект – підвищення науково-технічного рівня, поліпшення параметрів техніки і технологій, простота, естетичність, компактність тощо;
2) соціальний ефект – поліпшення умов діяльності людини;
3) екологічний ефект – позитивний вплив інновацій на навколишнє середовище;
4) економічний ефект – отримання економічних результатів від інновацій.
В умовах ринкової економіки зростає роль економічної ефективності діяльності підприємства в цілому та окремих його інноваційних проектів, встановлення критеріїв та показників ефективності. Визначення ефекту та ефективності діяльності має важливе як наукове, так і практичне значення. За його допомогою можна не тільки оцінити ефективність роботи підприємства, проаналізувати сумарний ефект різних його структурних підрозділів, напрямків діяльності та окремих проектів, а й визначити стратегію розвитку, розробити прогноз та план дій на перспективу, встановити результати використання витрачених ресурсів.[4]
Економічна ефективність впровадження інновацій у виробництво визначається за такими показниками:
1. Фінансові критерії:
- витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
- витрати виробництва;
- витрати на маркетингові дослідження.
2. Показники доходності:
- чистий дисконтований дохід – використовується для ранжування інноваційних проектів та вибору пріоритетний напрямків діяльності;
- внутрішня норма доходності – визначає рівень беззбитковості проекту;
- індекс доходності – вказує на рівень накопиченого чистого прибутку відносно вкладених у проект коштів.
3. Термін окупності інвестицій у реалізацію проектів – дає можливість зробити висновок про рівень ризикованості проекту у зв’язку зі змінами і відносній ліквідності інвестицій.
4. Перспективність інновацій – ступінь важливості та корисності інновацій, їх відповідність тактиці та стратегії підприємства.
5. Унікальність нововведення, його патентна чистота – являються одними із основних умов комерційного успіху реалізації інновацій.
Отже, основними характеристиками нововведень є якісна новизна виробів, економічний ефект та соціальні наслідки. При цьому першочерговим завданням керівників підприємств є визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства, забезпечення конкурентоспроможності продукції, піклування про ефективність виробництва. Таким чином, інноваційний менеджмент повинен забезпечити організаційні аспекти розробки, обґрунтування, вибору оптимального варіанту інновацій, їх впровадження на підприємстві та реалізації інноваційних виробів на ринку. Основною метою цієї діяльності є забезпечення конкурентних переваг підприємства, стабільності його прибутків та інтенсивного типу розвитку.
Література:
1. Економіка виробничого підприємництва: Навч.посіб./ Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 3-тє вид., випр. – К.: Т-во Знання, КОО, 2002. – 405с.
2. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: Новий світ-2000, 2004. – 680с.
3. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: - К.: КНЕУ, 1997. – 192 с.
4. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент / За ред.. В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
