Методичні підходи до оцінки складових інноваційного
потенціалу підприємства
Відповідно до Концепції економічної стабілізації і росту в Україні основою забезпечення економічної безпеки, переходу економіки країни до фаз пожвавлення і росту мають стати інновації, а інноваційний шлях розвитку відзначено у числі основних пріоритетів [22]. Перехід суб'єктів господарської діяльності на інноваційний шлях вимагає наявності певного інноваційного потенціалу як основи розвитку. Конкретний суб'єкт господарювання може розвиватися шляхом інновацій, тільки володіючи певним інноваційним потенціалом, необхідним для реалізації ринкових можливостей. При цьому управління інноваційним розвитком цього суб'єкта розглядається як засіб приведення його потенціалу у відповідність до можливостей і загроз, що виникають у зовнішньому середовищі. Відповідно в процесі управління інноваційним розвитком необхідно проводити оцінку достатності інноваційного потенціалу з метою розробки адекватної стратегії його реалізації і розвитку. Тобто вибір напрямків і варіантів інноваційного розвитку суб'єкта господарювання [11, 14] передбачає аналіз і оцінку достатності інноваційного потенціалу
для їх реалізації. Безумовно, для цього необхідно встановити граничні значення оціночних показників складових, які свідчать про достатність потенціалу.
Оцінка достатності інноваційного потенціалу припускає виділення й аналіз кожної з його складових (рис. 2.3). Для цього уявляється доцільним використання викладених нижче підходів, їх опис виконано за схемою: назва і сутність складової інноваційного потенціалу; основні характеристики, що свідчать про посилення (ослаблення) розглянутої складової; функціональні підрозділи підприємства, що відповідають за неї; стислий виклад методики оцінки її рівня, включаючи оцінні критерії.
Про послаблення ринкової складової інноваційного потенціалу свідчать: зменшення частки ринку, займаної підприємством; ослаблення конкурентних позицій і здатність протидіяти конкурентному тиску; зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.
Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу може бути здійснена за наступною методикою. Фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT-аналізу, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства — сильні і слабкі сторони його діяльності.
Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на можливості розвитку підприємства по інноваційному шляху запропоновано оцінювати за допомогою коефіцієнтів упевненості, що виміряються за шкалою від -1 до +1. Кожний з факторів розглядається як свідчення за чи проти можливості розвитку інноваційним шляхом. При цьому можливості, надані ринком, і сильні сторони підприємства оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони - від 0 до —1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує (+) чи зменшує (-) можливості розвитку на основі інновацій.
Значення коефіцієнтів упевненості факторів визначають на підставі минулого досвіду чи експертним методом (як експерти можуть виступити керівники і провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки факторів додають оцінку наступного фактора і т.д.) за відомими правилами [37]:
якщо К1 і К2 мають різні знаки.
При комбінуванні оцінок К1 = +1, і К2 = -1 вважається, що К0 = +1.
Інтегральну оцінку всього комплексу факторів порівнюють з таблицею прийняття рішень (табл. 2.3) і роблять висновок про достатність ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства.
Таблиця 2.3. Таблиця оцінки ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства
Інтелектуальна складова. Негативні впливи на дану складову спричиняють: відтік провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до послаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно-технічного персоналу і науковців у загальній кількості працюючих; зниження винахідницької і раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня працівників, і особливо апарату управління, і т.п.
За інтелектуальну складову інноваційного потенціалу відповідає відділ кадрів і безпосередньо керівництво підприємства (його структурних підрозділів).
Рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу може бути визначений у такий спосіб.
Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):
• плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;
• питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців, розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих;
• показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;
• показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.
Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками інших підприємств чи аналізують у динаміці (звичайно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваного підприємств).
Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи таку формулу (відомий у математиці метод відстаней):
де п - кількість показників; Ві - вага і-го показника; і - відносна оцінка і-го показника.
При цьому і розраховується за такими правилами:
якщо більше значення показника є кращим;
якщо менше значення показника є кращим,
де Пі — значення і-го показника; Птіп - найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство); Птах - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство).
Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).
Далі виводять середні значення інтегрального показника (Піср) для галузі (ринку) чи ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати визначений діапазон середніх (0,7 ∙ Піср ≤ Пср ≤ 1,3 ∙ Піср). За ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу підприємства.
Якщо значення Пср, розраховане для аналізованого підприємства, менше Пер, то це свідчить про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу, вищий за середній. Якщо Пі Пср, то рівень нижче середнього. Значення П., що знаходяться у зазначеному інтервалі, свідчать про середній рівень розглянутої складової.
Кадрова складова (у ряді випадків її можна ототожнювати з інтелектуальною).
До основних негативних впливів відносять: відтік кадрів; плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації; низька кваліфікація кадрів; суміщення основної діяльності з роботою в інших організаціях, і як наслідок - низька віддача працівника і можливий вихід конфіденційної інформації за межі підприємства.
Розрахунок рівня кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, з внесенням певних змін до складу показників. У ряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових поєднують.
Технологічна складова. До основних негативних впливів відносять: дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння устаткування, технологічного оснащення і використовуваних технологій.
Показники рівня технологічної складової інноваційного потенціалу підприємства можуть бути розраховані аналогічно двом попередніми складовими, однак склад показників буде іншим. Так, наприклад, варто використовувати такі показники, що характеризують технологічний потенціал підприємства (звичайно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):
• рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;
• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств на конкретному ринку) до загальної їх кількості;
• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі і т.д.
Інформаційна складова. Як показники рівня інформаційної складової можуть бути використані такі коефіцієнти:
• коефіцієнт повноти інформації (Кпл), що розраховується як, відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), до обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;
• коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;
• коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.
Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.
Рівень інформаційної складової інноваційного потенціалу підприємства може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:
Кі = Кпл ∙ Кт ∙ Кпр.
При цьому, якщо: Кі 0,7 - рівень високий; 0,3 Кі 0,7 - рівень середній; Кі 0,3 - рівень низький.
Інтерфейсная складова. Загрозу становлять протиріччя інтересів суб'єктів інноваційного процесу, що призводять до погіршення умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами підприємства-інноватора: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. у процесі реалізації інноваційних проектів [12].
Оцінку інтерфейсної складової інноваційного потенціалу (ступеня надійності взаємодії з економічними контрагентами) запропоновано виконувати за комплексом критеріїв, представлених у таблиці 2.4. У залежності від специфіки економічного контрагента склад критеріїв може бути змінений. Оцінка кожного з контрагентів виконується в таблицях аналогічних таблиці 2.4. Вона характеризує ступінь зацікавленості аналізованого контрагента в просуванні на ринку конкретної інновації (виміряється окремо по кожному з оцінних критеріїв). Оцінки проставляються шляхом постановки оцінок (наприклад, «1») у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.
Перерахування оцінок за порядкового шкалою у відносні кількісні виконуються за формулою:
де Ojі - відносна оцінка j-го контрагента по і-му критерію; Oі - бальна оцінка j-го контрагента по і-му критерію; Отах - максимально можлива Оцінка.
Сукупну оцінку надійності взаємодії з j-м. контрагентом виконують за формулою:
де Вjі - вагомість і-го показника для j-го контрагента.
Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Нзаг Розраховують як середньоарифметичну Нj (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно розрізняються).
Залежно від її значення можна виділити такі рівні інтерфейсної складової інноваційного потенціалу:
Нзаг = 1 - абсолютна достатність потенціалу для реалізації проектів інноваційного розвитку;
0,75 ≤ Нзаг 1 - нормальна достатність;
0,50 ≤ Нзаг 0,75 - невизначений стан;
0,25 ≤ Нзаг 0,50 - критичний стан;
0,00 ≤ Нзаг 0,25 - кризовий стан.
Таблиця 2.4. Ситуаційна оцінка економічного контрагента підприємства-інноватора
Науково-дослідна складова. Загрозу становить зниження науково-дослідницької активності, відсутність чітких стратегічних перспектив проведення науково-дослідних робіт, відсутність наукових напрацювань, зниження рівня фінансування досліджень.
Укрупнену оцінку науково-дослідної складової інноваційного потенціалу підприємства можна виконати за такими показниками:
• частка витрат на НДДКР в обсязі товарної продукції;
• частка витрат на використання науково-технічних досягнень (упровадження нових технологій і нової техніки) в обсязі товарної продукції;
• частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній чисельності зайнятих;
• співвідношення витрат на НДВКР і витрат на впровадження нової техніки і т.п.
Хоча в ряді праць наводяться конкретні значення перерахованих показників (наприклад, [3], відповідно: 5%, 5%, 15%, 2/3),
однак більш вірним буде порівнювати їх з показниками кращих вітчизняних чи закордонних підприємств-інноваторів, які працюють на даному ринку. Зведення значень згаданих показників можна виконати на основі підходу, аналогічного до оцінки інтелектуального потенціалу (див. вище).
Інноваційний потенціал підприємства в цілому (з урахуванням усіх його складових) пропонується визначати в такій послідовності.
1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових інноваційного потенціалу за формулою:
де Оі - відносна оцінка і-ї складової інноваційного потенціалу підприємства;
Nі - кількість рівнів і-ї складової;
пі - номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня і-ї складової, починаючи від самого несприятливого включно.
Наприклад, якщо підприємство має середній рівень інтелектуального потенціалу, то його відносна оцінка розраховується в такий спосіб:
2. Визначити вагомості Ві кожної зі складових.
3. Розрахувати інтегральну оцінку інноваційного потенціалу як середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище інноваційний потенціал. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення потенціалу підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити - звідки виходять загрози.
Література
1. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. - 2003. -№ 3. - С. 22-31.
2. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки! -2003. -№ 4. - С. 13-17.
3. Власова А. М., Краснокутская Н. В. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. - К.: КНЕУ, 1997. - 92 с.
4. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1999. - 23 с.
5. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. -Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. - 132 с.
6. Громека В.Й. США: научно-технический потевциал. - М.: Мьісль, 1987. - 152 с.
7. Джаин Й.О. Оценка трудового потенциала: Монография. - СумьІ: ИТД Университетская книга, 2002. - 250 с.
8. Елимова М.Ю. К определению понятия инновационннй потенциал // МетодьІ активизации инновационньїх процессов. - М.: ВНИ-ИСИ, 1998. - С. 16-22.
9. Зайчук Т.О. Управління інноваційною діяльністю на засадах маркетингу // Управління організацією: регіональні аспекти: Мат. X Міжнародної наук.-практ. конференції / За рад. В.Г. Гересимчу-ка. - К.: ІВЦ Вид-во Політехніка, 2002. - 428 с.
10. Ильин М.С. Научно-технические потенциальї стран СЗВ: состоя-ние, взаимодействие. - М.: Зкономика, 1984. - 119 с.
11. Ильяшенко С.Н. Инновационное развитие рьіночннх возможностей: проблеми управлення. - СумьІ: ВВП Мрія-1 ЛТД, 1999. - 222 с.
12. Ильяшенко С.Н. Проблеми взаимодействия суб-ьектов процесса инновационного развития // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - 2001. - № 1-2. - С. 83-90.
13. Ильяшенко С.Н. Совершенствование подходов к обоснованию вьібора проектов инновационного развития // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - 2002. - № 1-2. - С. 84-91.
14. Ильяшенко С.Н. Сравнительньїй анализ вариантов развития рьшоч-ньіх возможностей в современньїх условиях // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1998. - № 6. - С. 32-37.
15. Ильяшенко С.Н., Шипулина Ю.С. Составляющие инновационного потенциала субтекта хозяйственной деятельности // Вісник Сумського державного університету. Серія «Економіка». - 2002. - № 7(40). - С. 118-125.
16. Инновационньїй менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохбер, С.Ю Ягудин й др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. - М.: Банки й биржи; ЮНИТИ, 1997. - 327 с.
17. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Менеджмент екологічних інновацій: Навчальний посібник / За заг. ред. С.М. Ілляшенка. - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. - 266 с.
18. Інновації для України - безальтернативний шлях. Виступ Прем'єр-міністра України В. Януковича на науково-практичній конференції Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 36 (25 лютого). - С. 6.
19. Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2001 р. / Сумське обласне управління статистики. - Вих. № 21-1203 від 10.05.2002 р. -Суми, 2002. - 17 с.
20. Каннгин Ю.М. Научно-технический потенциал (Проблеми накопле-ния й использовакия). -• Новосибирск: Наука, 1984. - 154 с.
21. Колдин Л.Я., Ильяшенко С.Н. Методические указания к практической работе Технико-зкономическое обоснование проектов по курсу Ор-ганизация производства для слушателей ФПС й студентов зкономиче-ских специальнсстей. - Суми: СумГУ, 1997. - 21 с.
22. Концепция зкономической стабилизации й роста в Украине // Зконо-мика Украйни. - 1998. - № 1. - С. 4-17.
23. Котлер Ф. Основи маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1990, - 736 с.
24. Лапин 9.В. Зкономический потенциал предприятия: Монография. -Суми: ИТД Университетская книга, 2002. - 310 с.
25. Лузин А.Е. Повмшение восприимчивости к нововведенням // 9КО. -1986. - № 7. - С. 112-119.
26. Марушкина М.А., Тамбовцев В.Л. Уровневая модель в анализе инновационного процесса // Проблеми интенсификации й диагностики ново-введений. - М.: ВНИИСИ, 1984. - С. 30-44.
27. Медьінский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инвовационного предпринимательства: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Ирикова. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 414 с.
28. Мельник Л.І\ Зкономика развития: Учебное пособие. - СумьІ: Изд-во Университетская книга, 2000. - 450 с.
29. Поповенко Н., Забарная 3. Оценка инновационного потенциала хо-зяйственной системні // Бизнес Информ. - 1998. - № 3. - С. 51-52.
30. Наукова та інноваційна діяльність області: Статистичний збірник / Сумське обласне управління статистики. - Вих. № 21-2145 від 28.09.2001 р. - Суми, 2001. - 169 с.
31. Олдак П.Г. Принципи программного подхода // МатериальІ науч-ного симпозиума по проблемам долгосрочного зкономического про-гнозирования развития народного хозяйства Сибири й Дальнего Востока. - Новосибирск, 1990. - 76 с.
32. Роберт Г. Купер. Разработка новнх товаров // Маркетинг / Под ред. М. Бейкера. - СПб.: Питер, 2002. - С. 434-454.
33. Слепец Ю.С., Костенко А.П. Инновационньїй потенциал как зконо-мическая категория // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут: 36. наук, праць. - Вил. 24. - Харків: НТУ ХПГ, 2001. - С. 93-101.
34. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України /'/ Урядовий кур'єр. - 2000. - № 34 (23 лютого). - С. 5-12.
35. Утверджувати інноваційну модель економічних перетворень. Виступ Президента України Л. Кучми на науково-практичній конференції 21 лютого 2003 року // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 36 (25 лютого). - С. 3-5.
36. Фатхуддинов Р.А. Инновационньїй менеджмент. - СПб.: Питер,
2002. - 400 с.
37. Зкспертньїе системи й логическое программирование / Бакаев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. - К.: Наукова думка, 1992. - 220 с.
38. Зленурм Т. Исследование влияния инновационного потенциала организации на совершенствование организационной структурьі управлення // Структура инновационного процесса. - М.: ВНИИ-СИ, 1982.-С. 117-128.
39. Cooper R.G., Kleinschmidt E.J. An investigation into the new product process: steps, deficiencies and impact // Journal of Product Innovation Management. - 1986. - № 3. - P. 71-85.
40. Hopcins D.S. New Product Winners and Losers // Conference Board Report. - № 773. - New York, 1980.
41. Social utilisation of scientific and technological research. - Paris.: UNESCO, 1981.-82 p.
Відповідно до Концепції економічної стабілізації і росту в Україні основою забезпечення економічної безпеки, переходу економіки країни до фаз пожвавлення і росту мають стати інновації, а інноваційний шлях розвитку відзначено у числі основних пріоритетів [22]. Перехід суб'єктів господарської діяльності на інноваційний шлях вимагає наявності певного інноваційного потенціалу як основи розвитку. Конкретний суб'єкт господарювання може розвиватися шляхом інновацій, тільки володіючи певним інноваційним потенціалом, необхідним для реалізації ринкових можливостей. При цьому управління інноваційним розвитком цього суб'єкта розглядається як засіб приведення його потенціалу у відповідність до можливостей і загроз, що виникають у зовнішньому середовищі. Відповідно в процесі управління інноваційним розвитком необхідно проводити оцінку достатності інноваційного потенціалу з метою розробки адекватної стратегії його реалізації і розвитку. Тобто вибір напрямків і варіантів інноваційного розвитку суб'єкта господарювання [11, 14] передбачає аналіз і оцінку достатності інноваційного потенціалу
для їх реалізації. Безумовно, для цього необхідно встановити граничні значення оціночних показників складових, які свідчать про достатність потенціалу.
Оцінка достатності інноваційного потенціалу припускає виділення й аналіз кожної з його складових (рис. 2.3). Для цього уявляється доцільним використання викладених нижче підходів, їх опис виконано за схемою: назва і сутність складової інноваційного потенціалу; основні характеристики, що свідчать про посилення (ослаблення) розглянутої складової; функціональні підрозділи підприємства, що відповідають за неї; стислий виклад методики оцінки її рівня, включаючи оцінні критерії.
Про послаблення ринкової складової інноваційного потенціалу свідчать: зменшення частки ринку, займаної підприємством; ослаблення конкурентних позицій і здатність протидіяти конкурентному тиску; зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.
Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу може бути здійснена за наступною методикою. Фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT-аналізу, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства — сильні і слабкі сторони його діяльності.
Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на можливості розвитку підприємства по інноваційному шляху запропоновано оцінювати за допомогою коефіцієнтів упевненості, що виміряються за шкалою від -1 до +1. Кожний з факторів розглядається як свідчення за чи проти можливості розвитку інноваційним шляхом. При цьому можливості, надані ринком, і сильні сторони підприємства оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони - від 0 до —1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує (+) чи зменшує (-) можливості розвитку на основі інновацій.
Значення коефіцієнтів упевненості факторів визначають на підставі минулого досвіду чи експертним методом (як експерти можуть виступити керівники і провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки факторів додають оцінку наступного фактора і т.д.) за відомими правилами [37]:
якщо К1 і К2 мають різні знаки.
При комбінуванні оцінок К1 = +1, і К2 = -1 вважається, що К0 = +1.
Інтегральну оцінку всього комплексу факторів порівнюють з таблицею прийняття рішень (табл. 2.3) і роблять висновок про достатність ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства.
Таблиця 2.3. Таблиця оцінки ринкової складової інноваційного потенціалу підприємства
|
Інтегральна оцінка |
Характеристика складової |
|
К ≤ -0,8 -0,8 К ≤ -0,6 -0,6 К ≤ -0,3 -0,3 К +0,3 +0,3 ≤ К +0,6 +0,6 ≤ К +0,8 Кс ≥ ÷0,8 |
Кризовий стан Потенціал явно недостатній Потенціал швидше за все недостатній Ситуація невизначеності Потенціал слабкий Потенціал в цілому достатній Потенціал високий |
Інтелектуальна складова. Негативні впливи на дану складову спричиняють: відтік провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до послаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно-технічного персоналу і науковців у загальній кількості працюючих; зниження винахідницької і раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня працівників, і особливо апарату управління, і т.п.
За інтелектуальну складову інноваційного потенціалу відповідає відділ кадрів і безпосередньо керівництво підприємства (його структурних підрозділів).
Рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу може бути визначений у такий спосіб.
Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):
• плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;
• питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців, розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих;
• показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;
• показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.
Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками інших підприємств чи аналізують у динаміці (звичайно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваного підприємств).
Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи таку формулу (відомий у математиці метод відстаней):
де п - кількість показників; Ві - вага і-го показника; і - відносна оцінка і-го показника.
При цьому і розраховується за такими правилами:
якщо більше значення показника є кращим;
якщо менше значення показника є кращим,
де Пі — значення і-го показника; Птіп - найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство); Птах - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство).
Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).
Далі виводять середні значення інтегрального показника (Піср) для галузі (ринку) чи ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати визначений діапазон середніх (0,7 ∙ Піср ≤ Пср ≤ 1,3 ∙ Піср). За ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу підприємства.
Якщо значення Пср, розраховане для аналізованого підприємства, менше Пер, то це свідчить про рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу, вищий за середній. Якщо Пі Пср, то рівень нижче середнього. Значення П., що знаходяться у зазначеному інтервалі, свідчать про середній рівень розглянутої складової.
Кадрова складова (у ряді випадків її можна ототожнювати з інтелектуальною).
До основних негативних впливів відносять: відтік кадрів; плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації; низька кваліфікація кадрів; суміщення основної діяльності з роботою в інших організаціях, і як наслідок - низька віддача працівника і можливий вихід конфіденційної інформації за межі підприємства.
Розрахунок рівня кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, з внесенням певних змін до складу показників. У ряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових поєднують.
Технологічна складова. До основних негативних впливів відносять: дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння устаткування, технологічного оснащення і використовуваних технологій.
Показники рівня технологічної складової інноваційного потенціалу підприємства можуть бути розраховані аналогічно двом попередніми складовими, однак склад показників буде іншим. Так, наприклад, варто використовувати такі показники, що характеризують технологічний потенціал підприємства (звичайно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):
• рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;
• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств на конкретному ринку) до загальної їх кількості;
• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі і т.д.
Інформаційна складова. Як показники рівня інформаційної складової можуть бути використані такі коефіцієнти:
• коефіцієнт повноти інформації (Кпл), що розраховується як, відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), до обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;
• коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;
• коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.
Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.
Рівень інформаційної складової інноваційного потенціалу підприємства може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:
Кі = Кпл ∙ Кт ∙ Кпр.
При цьому, якщо: Кі 0,7 - рівень високий; 0,3 Кі 0,7 - рівень середній; Кі 0,3 - рівень низький.
Інтерфейсная складова. Загрозу становлять протиріччя інтересів суб'єктів інноваційного процесу, що призводять до погіршення умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами підприємства-інноватора: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. у процесі реалізації інноваційних проектів [12].
Оцінку інтерфейсної складової інноваційного потенціалу (ступеня надійності взаємодії з економічними контрагентами) запропоновано виконувати за комплексом критеріїв, представлених у таблиці 2.4. У залежності від специфіки економічного контрагента склад критеріїв може бути змінений. Оцінка кожного з контрагентів виконується в таблицях аналогічних таблиці 2.4. Вона характеризує ступінь зацікавленості аналізованого контрагента в просуванні на ринку конкретної інновації (виміряється окремо по кожному з оцінних критеріїв). Оцінки проставляються шляхом постановки оцінок (наприклад, «1») у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.
Перерахування оцінок за порядкового шкалою у відносні кількісні виконуються за формулою:
де Ojі - відносна оцінка j-го контрагента по і-му критерію; Oі - бальна оцінка j-го контрагента по і-му критерію; Отах - максимально можлива Оцінка.
Сукупну оцінку надійності взаємодії з j-м. контрагентом виконують за формулою:
де Вjі - вагомість і-го показника для j-го контрагента.
Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Нзаг Розраховують як середньоарифметичну Нj (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно розрізняються).
Залежно від її значення можна виділити такі рівні інтерфейсної складової інноваційного потенціалу:
Нзаг = 1 - абсолютна достатність потенціалу для реалізації проектів інноваційного розвитку;
0,75 ≤ Нзаг 1 - нормальна достатність;
0,50 ≤ Нзаг 0,75 - невизначений стан;
0,25 ≤ Нзаг 0,50 - критичний стан;
0,00 ≤ Нзаг 0,25 - кризовий стан.
Таблиця 2.4. Ситуаційна оцінка економічного контрагента підприємства-інноватора
|
Критерії |
Порядкова шкала |
||||
|
точно відповідає |
імовірно відповідає |
невизначено |
імовірно не відповідає |
точно не відповідає |
|
|
Розширення адаптаційних можливостей |
|
1 |
|
|
|
|
Ріст конкурентного потенціалу |
1 |
|
|
|
|
|
Розширення ринку |
|
1 |
|
|
|
|
Зростання
прибутку |
|
|
1 |
|
|
|
Підвищення економічної безпеки |
|
1 |
|
|
|
|
Підвищення іміджу |
|
|
1 |
|
|
|
Оцінка в балах |
4 |
3 |
2 |
1 |
0 |
Науково-дослідна складова. Загрозу становить зниження науково-дослідницької активності, відсутність чітких стратегічних перспектив проведення науково-дослідних робіт, відсутність наукових напрацювань, зниження рівня фінансування досліджень.
Укрупнену оцінку науково-дослідної складової інноваційного потенціалу підприємства можна виконати за такими показниками:
• частка витрат на НДДКР в обсязі товарної продукції;
• частка витрат на використання науково-технічних досягнень (упровадження нових технологій і нової техніки) в обсязі товарної продукції;
• частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній чисельності зайнятих;
• співвідношення витрат на НДВКР і витрат на впровадження нової техніки і т.п.
Хоча в ряді праць наводяться конкретні значення перерахованих показників (наприклад, [3], відповідно: 5%, 5%, 15%, 2/3),
однак більш вірним буде порівнювати їх з показниками кращих вітчизняних чи закордонних підприємств-інноваторів, які працюють на даному ринку. Зведення значень згаданих показників можна виконати на основі підходу, аналогічного до оцінки інтелектуального потенціалу (див. вище).
Інноваційний потенціал підприємства в цілому (з урахуванням усіх його складових) пропонується визначати в такій послідовності.
1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових інноваційного потенціалу за формулою:
де Оі - відносна оцінка і-ї складової інноваційного потенціалу підприємства;
Nі - кількість рівнів і-ї складової;
пі - номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня і-ї складової, починаючи від самого несприятливого включно.
Наприклад, якщо підприємство має середній рівень інтелектуального потенціалу, то його відносна оцінка розраховується в такий спосіб:
2. Визначити вагомості Ві кожної зі складових.
3. Розрахувати інтегральну оцінку інноваційного потенціалу як середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище інноваційний потенціал. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення потенціалу підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити - звідки виходять загрози.
Література
1. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. - 2003. -№ 3. - С. 22-31.
2. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки! -2003. -№ 4. - С. 13-17.
3. Власова А. М., Краснокутская Н. В. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. - К.: КНЕУ, 1997. - 92 с.
4. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 1999. - 23 с.
5. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. -Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. - 132 с.
6. Громека В.Й. США: научно-технический потевциал. - М.: Мьісль, 1987. - 152 с.
7. Джаин Й.О. Оценка трудового потенциала: Монография. - СумьІ: ИТД Университетская книга, 2002. - 250 с.
8. Елимова М.Ю. К определению понятия инновационннй потенциал // МетодьІ активизации инновационньїх процессов. - М.: ВНИ-ИСИ, 1998. - С. 16-22.
9. Зайчук Т.О. Управління інноваційною діяльністю на засадах маркетингу // Управління організацією: регіональні аспекти: Мат. X Міжнародної наук.-практ. конференції / За рад. В.Г. Гересимчу-ка. - К.: ІВЦ Вид-во Політехніка, 2002. - 428 с.
10. Ильин М.С. Научно-технические потенциальї стран СЗВ: состоя-ние, взаимодействие. - М.: Зкономика, 1984. - 119 с.
11. Ильяшенко С.Н. Инновационное развитие рьіночннх возможностей: проблеми управлення. - СумьІ: ВВП Мрія-1 ЛТД, 1999. - 222 с.
12. Ильяшенко С.Н. Проблеми взаимодействия суб-ьектов процесса инновационного развития // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - 2001. - № 1-2. - С. 83-90.
13. Ильяшенко С.Н. Совершенствование подходов к обоснованию вьібора проектов инновационного развития // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - 2002. - № 1-2. - С. 84-91.
14. Ильяшенко С.Н. Сравнительньїй анализ вариантов развития рьшоч-ньіх возможностей в современньїх условиях // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1998. - № 6. - С. 32-37.
15. Ильяшенко С.Н., Шипулина Ю.С. Составляющие инновационного потенциала субтекта хозяйственной деятельности // Вісник Сумського державного університету. Серія «Економіка». - 2002. - № 7(40). - С. 118-125.
16. Инновационньїй менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохбер, С.Ю Ягудин й др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. - М.: Банки й биржи; ЮНИТИ, 1997. - 327 с.
17. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Менеджмент екологічних інновацій: Навчальний посібник / За заг. ред. С.М. Ілляшенка. - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. - 266 с.
18. Інновації для України - безальтернативний шлях. Виступ Прем'єр-міністра України В. Януковича на науково-практичній конференції Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 36 (25 лютого). - С. 6.
19. Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2001 р. / Сумське обласне управління статистики. - Вих. № 21-1203 від 10.05.2002 р. -Суми, 2002. - 17 с.
20. Каннгин Ю.М. Научно-технический потенциал (Проблеми накопле-ния й использовакия). -• Новосибирск: Наука, 1984. - 154 с.
21. Колдин Л.Я., Ильяшенко С.Н. Методические указания к практической работе Технико-зкономическое обоснование проектов по курсу Ор-ганизация производства для слушателей ФПС й студентов зкономиче-ских специальнсстей. - Суми: СумГУ, 1997. - 21 с.
22. Концепция зкономической стабилизации й роста в Украине // Зконо-мика Украйни. - 1998. - № 1. - С. 4-17.
23. Котлер Ф. Основи маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1990, - 736 с.
24. Лапин 9.В. Зкономический потенциал предприятия: Монография. -Суми: ИТД Университетская книга, 2002. - 310 с.
25. Лузин А.Е. Повмшение восприимчивости к нововведенням // 9КО. -1986. - № 7. - С. 112-119.
26. Марушкина М.А., Тамбовцев В.Л. Уровневая модель в анализе инновационного процесса // Проблеми интенсификации й диагностики ново-введений. - М.: ВНИИСИ, 1984. - С. 30-44.
27. Медьінский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инвовационного предпринимательства: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Ирикова. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 414 с.
28. Мельник Л.І\ Зкономика развития: Учебное пособие. - СумьІ: Изд-во Университетская книга, 2000. - 450 с.
29. Поповенко Н., Забарная 3. Оценка инновационного потенциала хо-зяйственной системні // Бизнес Информ. - 1998. - № 3. - С. 51-52.
30. Наукова та інноваційна діяльність області: Статистичний збірник / Сумське обласне управління статистики. - Вих. № 21-2145 від 28.09.2001 р. - Суми, 2001. - 169 с.
31. Олдак П.Г. Принципи программного подхода // МатериальІ науч-ного симпозиума по проблемам долгосрочного зкономического про-гнозирования развития народного хозяйства Сибири й Дальнего Востока. - Новосибирск, 1990. - 76 с.
32. Роберт Г. Купер. Разработка новнх товаров // Маркетинг / Под ред. М. Бейкера. - СПб.: Питер, 2002. - С. 434-454.
33. Слепец Ю.С., Костенко А.П. Инновационньїй потенциал как зконо-мическая категория // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут: 36. наук, праць. - Вил. 24. - Харків: НТУ ХПГ, 2001. - С. 93-101.
34. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України /'/ Урядовий кур'єр. - 2000. - № 34 (23 лютого). - С. 5-12.
35. Утверджувати інноваційну модель економічних перетворень. Виступ Президента України Л. Кучми на науково-практичній конференції 21 лютого 2003 року // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 36 (25 лютого). - С. 3-5.
36. Фатхуддинов Р.А. Инновационньїй менеджмент. - СПб.: Питер,
2002. - 400 с.
37. Зкспертньїе системи й логическое программирование / Бакаев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. - К.: Наукова думка, 1992. - 220 с.
38. Зленурм Т. Исследование влияния инновационного потенциала организации на совершенствование организационной структурьі управлення // Структура инновационного процесса. - М.: ВНИИ-СИ, 1982.-С. 117-128.
39. Cooper R.G., Kleinschmidt E.J. An investigation into the new product process: steps, deficiencies and impact // Journal of Product Innovation Management. - 1986. - № 3. - P. 71-85.
40. Hopcins D.S. New Product Winners and Losers // Conference Board Report. - № 773. - New York, 1980.
41. Social utilisation of scientific and technological research. - Paris.: UNESCO, 1981.-82 p.
