Види ефектів інноваційної діяльності
Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різноманітними результатами (ефектами). Під ефектом (від лат. effectus — виконання, дія) розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.
У науково-методичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. Так, у [36, с. 548] розглядається чотири види ефектів: економічний, науково-технічний, соціальний та екологічний. У дослідженнях [18, с. 273; 32, с. 116], пропонується враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. У роботі [23, с. 269] враховуються п'ять видів ефектів інноваційної діяльності, як-от: соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний та етнічно-культурний. І, нарешті, у роботі [19, с. 360] розглядається можливість врахування економічного, наукового, науково-технічного, технічного та соціального ефектів.
Різноманітність точок зору авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання і, з іншого, про відсутність системного підходу до його розв'язання.
На нашу думку, при виявлені ефектів від інноваційної діяльності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяльності і, по-друге, слід врахувати об'єктивно існуючі взаємозв'язки й ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності.
Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах. Будь-який результат інновацій у вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.
Ефекти інновацій взаємопов'язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов'язані із науково-технічним, податковим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.
Ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності та їх взаємозв'язок наведено нарис. 12.4.
Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов'язаних з нею витрат.
Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.
Рис 12.4 Ієрархічна супідрядність та взаємозв'язок ефектів інноваційної діяльності
Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:
• реалізації інноваційної продукції;
• впровадження нового технологічного процесу;
• покращення використання виробничих потужностей;
• впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;
• ліцензійної діяльності.
Економічний ефект (чистий поточний ефект) розраховується за формулою
де Ет — економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період; Рт — вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за розрахунковий період; Зт — вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період; аТ,— коефіцієнт дисконтування:
де r — ставка дисконту у і-му році.
Базова концепція сучасних інвестиційних розрахунків передбачає врахування зміни вартості грошових потоків за певний проміжок часу. Тому необхідно визначати поточну (дисконтовану) вартісну оцінку результатів і затрат на інноваційну діяльність.
Економічний ефект виникає не лише у дослідників і виробників інновацій, а й у їхніх споживачів. Насамперед це стосується продуктових інновацій у вигляді відповідної промислової продукції виробничого призначення. При цьому виникає мультиплікативний ефект (ефект примноження) (рис. 12.5), який відбивається в накопичуванні додаткового прибутку від використання інновацій у виробництві [35,с.73].
Рис. 12.5 Формування економічних ефектів від використання інновацій виробничого призначення в системі промислових підприємств
На рис. 12.5 схематично зображено формування мультиплікативних ефектів: інновація обсягом V використовується споживачем т\ (споживачем першого порядку), який, у свою чергу, виробляє продукцію виробничого призначення. Кожен споживач і-го рівня отримує річний економічний ефект Е1і. Деякі споживачі першого порядку завдяки використанню інновацій також можуть випускати нову продукцію. Тоді всі споживачі нової продукції (споживачі другого порядку) можуть одержати економічний ефект від її придбання й використання, і т. д.
Для врахування невизначеності умов реалізації варіантів інноваційних рішень обчислюють показники очікуваного інтегрального економічного ефекту [28, с. 21]:
де МЕт — математичне очікування інтегрального економічного ефекту, тис. гра; Еті — економічний ефект за і-ї умові реалізації, тис. грн.;
Рі — ймовірність реалізації і-ї умови, виходячи з невизначеності та ризику, пов'язаного з досягненням техніко-економічних показників на різних етапах НДДКР, ризику щодо технологічної реалізації результатів наукових досліджень на підприємстві та ризику, зумовленого ринком.
Приклад 1. Існують два варіанти створення нової технології в результаті виконання наукових досліджень, для яких визначено потенційні значення економічного ефекту ЕТІ та значення ймовірності реалізації кожного з них Р,- (табл. 12.1).
Таблиця 12.1 Інформація для обґрунтування варіанту створення нової технології
МЕ1Т= 430 ∙ 0,25 +
450 ∙ 0,35 + 510 ∙ 0,1 + 500 ∙ 0,15 + 405 ∙ 0,15 =
451,75 тис. грн.
МЕ2Т = 460 ∙ 0,15 + 530 ∙ 0,2 + 610 ∙ 0,15 + 440 ∙ 0,2 + 590 ∙ 0,3 = 531,5 тис. грн.
Найвигіднішим варіантом створення нової технології вважається II варіант, оскільки за ним досягається максимальне значення потенційного інтегрального економічного ефекту.
У випадках, коли відомий лише інтервал, у межах якого може змінюватися ефект, рекомендується така формула очікуваного (потенціального) економічного ефекту [28. с. 23]:
де ЕТтах, ЕТтіп —найбільше й найменше значення економічного ефекту за умовами його реалізації; λ — спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, що встановлюється галузевими інструкціями залежно від типу заходу та стадії його реалізації (О λ 0,5 ). За відсутності його значення в галузевих інструкціях рекомендується приймати λ = 0,3 .
Приклад 2. Виходячи з даних табл. 12.1, розрахуємо очікуваний економічний ефект при λ = 0,3 :
Е1Т = 0,3 ∙ 510 + 0,7 ∙ 405 = 436,5 тис. грн.
Е2Т = 0,3 ∙ 610 + 0,7 ∙ 440 = 491,0 тис. грн.
За максимальним значенням очікуваного економічного ефекту обирається II варіант впровадження інновацій.
Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо [19, с. 365].
Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:
1. Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислове розвинених країнах;
2. Новизна інновації, яка визначається:
• з точки зору її технологічної новизни: використанням нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем механізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;
• з точки зору ринкового середовища: новизною для промисловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; новизною лише для підприємства;
3. Значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.
Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:
• підвищення науково-технічного рівня виробництва;
• підвищення організаційного рівня виробництва і праці;
• можливим масштабом застосування (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);
• ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);
• кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);
• збільшенням частки нових інформаційних технологій;
• збільшенням частки нових технологічних процесів;
• підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;
• зростанням кількості науково-технічних публікацій;
• підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і закордонних ринках.
У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект. У роботі [19, с. 363] зазначено, що 15 % результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85 — очікуваним (щодо подальшого використання прикладних досліджень). Технічний ефект, одержаний завдяки впровадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефектом. При цьому результати на 70 % визначаються фактичним економічним ефектом, і на 30 — очікуваним.
Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.
Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:
1. Пільги з податку на прибуток:
• оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність»;
• 50 % податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;
• суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб'єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз.
2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування.
3. Пільги з податку па додану вартість (ПДВ):
∙ від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
• від оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;
• суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезені в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів.
• 50% ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;
• від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.
4. Митні пільги: при ввезені в Україну протягом терміну чинного свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.
5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма прискореної амортизації.
Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.
Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у формуванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати [17, с 55 ]:
• досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;
• якісно новий рівень життя населення;
• докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямку розвантаження сировинного сектору економіки і збільшення внеску обробних галузей;
• подолання технічного відставання країни;
• реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку. Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також повинні мати соціальну спрямованість.
На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
• змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджуються інновації;
• покращенням умов праці робітників;
• приростом доходів персоналу фірми;
• змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;
• змінами у стані здоров'я працівників об’єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;
• збільшенням тривалості вільного часу населення тощо. Основним методом оцінки соціального ефекту є експортний.
Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.
Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.
Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов’язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.
Ресурсний ефект може бути відображений показниками покращення використання ресурсів:
• зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);
• зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);
• зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);
• прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.
Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.
Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.
Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.
Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
• зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;
• зменшенням кількості відходів виробництва;
• підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);
• покращенням екологічності продукції;
• зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.
Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним. Вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів (Pt), яка входить до складу економічного ефекту, може здійснюватися за формулою:
де R jt — величина j-го результату в натуральному виразі у t-му році; ajt — вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році.
Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різноманітними результатами (ефектами). Під ефектом (від лат. effectus — виконання, дія) розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.
У науково-методичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. Так, у [36, с. 548] розглядається чотири види ефектів: економічний, науково-технічний, соціальний та екологічний. У дослідженнях [18, с. 273; 32, с. 116], пропонується враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. У роботі [23, с. 269] враховуються п'ять видів ефектів інноваційної діяльності, як-от: соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний та етнічно-культурний. І, нарешті, у роботі [19, с. 360] розглядається можливість врахування економічного, наукового, науково-технічного, технічного та соціального ефектів.
Різноманітність точок зору авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання і, з іншого, про відсутність системного підходу до його розв'язання.
На нашу думку, при виявлені ефектів від інноваційної діяльності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяльності і, по-друге, слід врахувати об'єктивно існуючі взаємозв'язки й ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності.
Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах. Будь-який результат інновацій у вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.
Ефекти інновацій взаємопов'язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов'язані із науково-технічним, податковим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.
Ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності та їх взаємозв'язок наведено нарис. 12.4.
Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов'язаних з нею витрат.
Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.
Рис 12.4 Ієрархічна супідрядність та взаємозв'язок ефектів інноваційної діяльності
Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:
• реалізації інноваційної продукції;
• впровадження нового технологічного процесу;
• покращення використання виробничих потужностей;
• впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;
• ліцензійної діяльності.
Економічний ефект (чистий поточний ефект) розраховується за формулою
де Ет — економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період; Рт — вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за розрахунковий період; Зт — вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період; аТ,— коефіцієнт дисконтування:
де r — ставка дисконту у і-му році.
Базова концепція сучасних інвестиційних розрахунків передбачає врахування зміни вартості грошових потоків за певний проміжок часу. Тому необхідно визначати поточну (дисконтовану) вартісну оцінку результатів і затрат на інноваційну діяльність.
Економічний ефект виникає не лише у дослідників і виробників інновацій, а й у їхніх споживачів. Насамперед це стосується продуктових інновацій у вигляді відповідної промислової продукції виробничого призначення. При цьому виникає мультиплікативний ефект (ефект примноження) (рис. 12.5), який відбивається в накопичуванні додаткового прибутку від використання інновацій у виробництві [35,с.73].
Рис. 12.5 Формування економічних ефектів від використання інновацій виробничого призначення в системі промислових підприємств
На рис. 12.5 схематично зображено формування мультиплікативних ефектів: інновація обсягом V використовується споживачем т\ (споживачем першого порядку), який, у свою чергу, виробляє продукцію виробничого призначення. Кожен споживач і-го рівня отримує річний економічний ефект Е1і. Деякі споживачі першого порядку завдяки використанню інновацій також можуть випускати нову продукцію. Тоді всі споживачі нової продукції (споживачі другого порядку) можуть одержати економічний ефект від її придбання й використання, і т. д.
Для врахування невизначеності умов реалізації варіантів інноваційних рішень обчислюють показники очікуваного інтегрального економічного ефекту [28, с. 21]:
де МЕт — математичне очікування інтегрального економічного ефекту, тис. гра; Еті — економічний ефект за і-ї умові реалізації, тис. грн.;
Рі — ймовірність реалізації і-ї умови, виходячи з невизначеності та ризику, пов'язаного з досягненням техніко-економічних показників на різних етапах НДДКР, ризику щодо технологічної реалізації результатів наукових досліджень на підприємстві та ризику, зумовленого ринком.
Приклад 1. Існують два варіанти створення нової технології в результаті виконання наукових досліджень, для яких визначено потенційні значення економічного ефекту ЕТІ та значення ймовірності реалізації кожного з них Р,- (табл. 12.1).
Таблиця 12.1 Інформація для обґрунтування варіанту створення нової технології
|
Варіант |
Умови реалізації, тис. грн |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
|
І |
ЕТі |
430 |
450 |
510 |
500 |
405 |
|
Рі |
0,25 |
0,35 |
0,1 |
0,15 |
0,15 |
|
|
II |
ЕТі |
460 |
530 |
610 |
440 |
590 |
|
Рі |
0,15 |
0,2 |
0,15 |
0,2 |
0,3 |
МЕ2Т = 460 ∙ 0,15 + 530 ∙ 0,2 + 610 ∙ 0,15 + 440 ∙ 0,2 + 590 ∙ 0,3 = 531,5 тис. грн.
Найвигіднішим варіантом створення нової технології вважається II варіант, оскільки за ним досягається максимальне значення потенційного інтегрального економічного ефекту.
У випадках, коли відомий лише інтервал, у межах якого може змінюватися ефект, рекомендується така формула очікуваного (потенціального) економічного ефекту [28. с. 23]:
де ЕТтах, ЕТтіп —найбільше й найменше значення економічного ефекту за умовами його реалізації; λ — спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, що встановлюється галузевими інструкціями залежно від типу заходу та стадії його реалізації (О λ 0,5 ). За відсутності його значення в галузевих інструкціях рекомендується приймати λ = 0,3 .
Приклад 2. Виходячи з даних табл. 12.1, розрахуємо очікуваний економічний ефект при λ = 0,3 :
Е1Т = 0,3 ∙ 510 + 0,7 ∙ 405 = 436,5 тис. грн.
Е2Т = 0,3 ∙ 610 + 0,7 ∙ 440 = 491,0 тис. грн.
За максимальним значенням очікуваного економічного ефекту обирається II варіант впровадження інновацій.
Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо [19, с. 365].
Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:
1. Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислове розвинених країнах;
2. Новизна інновації, яка визначається:
• з точки зору її технологічної новизни: використанням нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем механізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;
• з точки зору ринкового середовища: новизною для промисловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; новизною лише для підприємства;
3. Значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.
Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:
• підвищення науково-технічного рівня виробництва;
• підвищення організаційного рівня виробництва і праці;
• можливим масштабом застосування (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);
• ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);
• кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);
• збільшенням частки нових інформаційних технологій;
• збільшенням частки нових технологічних процесів;
• підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;
• зростанням кількості науково-технічних публікацій;
• підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і закордонних ринках.
У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект. У роботі [19, с. 363] зазначено, що 15 % результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85 — очікуваним (щодо подальшого використання прикладних досліджень). Технічний ефект, одержаний завдяки впровадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефектом. При цьому результати на 70 % визначаються фактичним економічним ефектом, і на 30 — очікуваним.
Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.
Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:
1. Пільги з податку на прибуток:
• оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність»;
• 50 % податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;
• суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб'єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз.
2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування.
3. Пільги з податку па додану вартість (ПДВ):
∙ від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
• від оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;
• суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезені в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів.
• 50% ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;
• від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.
4. Митні пільги: при ввезені в Україну протягом терміну чинного свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.
5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма прискореної амортизації.
Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.
Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у формуванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати [17, с 55 ]:
• досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;
• якісно новий рівень життя населення;
• докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямку розвантаження сировинного сектору економіки і збільшення внеску обробних галузей;
• подолання технічного відставання країни;
• реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку. Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також повинні мати соціальну спрямованість.
На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
• змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджуються інновації;
• покращенням умов праці робітників;
• приростом доходів персоналу фірми;
• змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;
• змінами у стані здоров'я працівників об’єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;
• збільшенням тривалості вільного часу населення тощо. Основним методом оцінки соціального ефекту є експортний.
Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.
Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.
Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов’язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.
Ресурсний ефект може бути відображений показниками покращення використання ресурсів:
• зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);
• зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);
• зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);
• прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.
Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.
Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.
Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.
Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:
• зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;
• зменшенням кількості відходів виробництва;
• підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);
• покращенням екологічності продукції;
• зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.
Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним. Вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів (Pt), яка входить до складу економічного ефекту, може здійснюватися за формулою:
де R jt — величина j-го результату в натуральному виразі у t-му році; ajt — вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році.
