Формування системи економічної інформації для забезпечення економічної
безпеки підприємства
Перехід до ринкової системи господарювання не тільки сприяє розвиткові підприємництва в Україні, а й ставить певні вимоги до діяльності підприємницьких структур. В першу чергу, виникла необхідність у формуванні системи економічної інформації нового типу. Підприємство, як невід‘ємна складова ринкової економіки, не вписується в межі тих вимог до інформаційного забезпечення, які ставила соціалістична система господарювання, яка підпорядковувалась політичній ідеології і вимагала адекватного інформаційного забезпечення на рівні підприємств. Достатньо відзначити, що багато понять, термінів, показників і критеріїв, притаманних ринковій і взагалі світовій економіці, у вітчизняній практиці не вживалися. Зокрема такі, як: капітал, ризики, менеджмент, маркетинг - набули практичного вживання вже в умовах перехідної економіки. Однак певного складу вимог до економічної інформації, яка має характеризувати результати господарювання будь-якого суб‘єкта економіки, досі не сформовано. Проблема формування системи нової економічної інформації в Україні ускладнюється тим, що за відсутності єдиної довгострокової політики держави стосовно розвитку всіх суб‘єктів господарювання, на першому етапі реформування набув поширення блочний підхід, згідно з яким визначалась фіскальна, фінансова, промислова, аграрна політика й інші напрями політики розвитку без належної взаємозв’язки між собою. В умовах кризи вимоги до економічної інформації підприємств з боку держави формувались під тиском фіскальних потреб без належного врахування інтересів інших суб‘єктів економіки. В результаті було втрачено економічну інформацію, яка реально характеризує результати господарювання на всіх рівнях національної економіки.
Аналіз облікової і звітної інформації за вимогами міжнародних стандартів у банківському секторі економіки показав значні розходження у складі оцінювальних показників і методах їх розрахунку. Ще більші розходження можна передбачити і в інших секторах економіки. Перш за все в тих, де сконцентровані застарілі основні фонди, нереалізована продукція та великі суми нереальної дебіторської заборгованості.
В нових умовах господарювання підвищуються вимоги до повноти і достовірності інформації, яка характеризує результати господарювання будь-якої виробничо-господарської структури. Найбільш гостро ця проблема зачіпає підприємства.
В умовах не відпрацьованості правового поля більшість підприємців намагаються обмежити доступ до інформації, яка характеризує результати їх діяльності. Найбільшою мірою це стосується фінансових результатів, що пояснюється намаганням підприємців уникнути надмірної опіки податкових і контролюючих служб, а також зберегти комерційну таємницю та економічну безпеку підприємств. В такій ситуації дуже складно об‘єктивно оцінити результати функціонування підприємницького сектора економіки, порівняти їх з державними підприємствами, іншими державами світу.
Останнє набирає особливої актуальності при реалізації політики держави в напрямах інтеграції України в світову спільноту. Це вимагає адаптації вітчизняної економічної інформації, що характеризує результати господарював-ня, до міжнародних вимог і стандартів. В першу чергу адаптації потребують системи обліку економічної інформації на підприємствах, методи розрахунку основних показників на принципах забезпечення зіставності і вірогідності результатів.
В Україні такі питання недостатньою мірою вивчені і висвітлені в економічній літературі. Однак багато питань, пов‘язаних з обґрунтуванням вимог до інформації, що характеризує результати роботи підприємницьких структур з позиції її користувачів, потребують більш глибокого вивчення і висвітлення в економічних дослідженнях та публікаціях. До таких питань, в першу чергу, слід віднести: визначення спільних інтересів всіх користувачів інформації, що характеризує результати виробничо-господарської діяльності, оцінку ризиків, які виникають в сфері підприємницької діяльності або споживачів продукції, послуг внаслідок їх недостатньої інформованості; обґрунтування вимог до фінансово-економічної звітності підприємницьких структур з позицій держави, інвесторів тощо.
Визначення вимог до економічної інформації підприємницьких структур слід вважати важливою передумовою для побудови раціональних інформацій-них потоків при зниженні витрат на їх формування та підвищення ефективності управління. В умовах переходу до ринкової системи господарювання значно розширилось коло користувачів економічної інформації, яка характеризує результати роботи підприємницьких організацій. Це не тільки підвищило актуальність питань, пов‘язаних із визначенням вимог до економічної інфор-мації, а й зумовило необхідність вирішення нових завдань у сфері інформа-ційного забезпечення, визначення інформаційних ризиків і шляхів їх зниження.
Раціональна система інформаційного забезпечення підприємницької організації повинна відповідати таким вимогам:
1) з позицій держави - забезпечувати об‘єктивність даних, на основі яких здійснюються розрахунки макроекономічних показників, розрахунки з державою, включаючи систему оподаткування; використання природних ресурсів, трудових ресурсів, дотримання встановлених екологічних норм і нормативів;
2) з боку споживачів продукції, робіт, послуг - якість товару, ціни, безпека в користуванні;
3) з позицій інвесторів - фінансовий стан підприємства, величина ризику при вкладанні капіталів у розвиток підприємницької структури, її перспективи і стратегія розвитку;
4) з позицій акціонерів - величина прибутків, величина дивідендів, перспективи розвитку підприємства;
5) з позицій контролюючих органів - дотримання чинного законодавства з питань здійснення підприємницької діяльності;
6) з позицій постачальників сировинно-матеріальних ресурсів - фінансова стабільність підприємства, його платоспроможність на поточний час і в перспективі;
7) з позицій найманих працівників підприємств - оплата праці, стабільність фінансового стану, перспективи розвитку;
8) з позицій менеджерів і адміністрації - забезпечення повної достовірної інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Підвищення ефективності підприємницької діяльності на основі забезпечення повноти і достовірності економічної інформації передбачає реалізацію заходів у напрямах адаптації підприємницьких управлінських структур у відповідності з міжнародними стандартами, зниження підприємницьких ризиків на основі забезпечення повноти і достовірності економічної інформації.
В умовах ринкової економіки управлінська діяльність керівників і менеджерів підприємницьких структур значно ускладнилася, з‘явились нові функції і завдання підприємств, реалізація яких потребує нової інформації і нових знань. До питань, які найбільше цікавлять інвесторів, споживачів продукції, акціонерів, працівників підприємств, належать такі, що визначають фінансову стійкість підприємств. Частина такої інформації формується у фінансових звітах підприємств, частина - у бізнес-планах, але, як показує досвід, повної ясності в оцінці фінансової стійкості підприємницької структури досягнути складно. Проблема в тому, що в різних формах звітності наводяться дані, що отримані на базі використання різних методичних підходів до їх розрахунку. Це ускладнює орієнтацію користувачів інформації щодо її надійності, достовірності і спонукає їх проводити власні розрахунки. З метою уникнення таких ускладнень запропоновано методичний підхід до оцінки фінансової стійкості підприємств на базі інформації, яка характеризує стандартні вимоги до таких показників, як стабільність, ліквідність, прибутковість і структура капіталу (табл. 1). Зокрема, за основу економічного аналізу діяльності підприємницького суб‘єкта слід прийняти його капітал, на базі якого й розраховувати всі показники ефективності. При цьому для забезпечення зіставності інформації як усередині держави, так і на міжнародному рівні, показники слід розраховувати за прийнятою у світовій практиці методикою. Разом з тим значення окремих економічних показників повинні бути скореговані з урахуванням особливостей перехідної економіки.
Досліджуючи підприємницькі ризики можна звернути увагу на те, що більша частина з них виникає внаслідок недостатньої інформованості підприємців стосовно змін, які відбуваються або можуть відбутись у перспективі в макроекономічному середовищі. Отже, виділено категорію “інформаційні ризики”, зокрема дві групи таких ризиків: зовнішнього та внутрівиробничого характеру, обґрунтовано шляхи зниження ризиків і методи управління ними.
Таблиця 1
Стандартні значення показників, які характеризують фінансовий стан підприємств
Ризики
внутрішнього характеру виникають в результаті порушення виробничої дисципліни,
помилок в управлінні виробничими процесами і персоналом тощо. Цим ризикам можна
запобігти шляхом реалізації таких заходів:
а) підвищення інформованості керівного складу про працездатність персоналу підприємства, політику конкурентів на ринках збуту, досягнення науки і техніки в конкретній галузі економіки;
б) підвищення вимог до розробки стратегії розвитку підприємства з враху-ванням ситуації невизначеності на ринках збуту і в макроекономічній сфері;
в) створення резервних для покриття можливих збитків і використання їх у ризиковій ситуації.
Для вітчизняних підприємців особливої актуальності набуває розробка заходів, спрямованих на зниження фінансових ризиків, які пов‘язані з поверненням кредитів банківським установам, боргів - партнерам, працівникам підприємств, акціонерам тощо. Вирішення проблеми слід шукати в площині удосконалення юридичних основ, які мають захищати інтереси позичальників.
Отже, можна зробити такі висновки:
1. В умовах ринкової економіки не тільки зростає роль інформації як економічного ресурсу, а й підвищуються вимоги до ефективності управління ним. Дослідження показали, що Україна значно відстає від розвинутих держав у сфері використання сучасних інформаційних технологій. Проблемними залишаються питання, пов‘язані з визначенням достовірності, повноти і надійності інформації, яка характеризує результати виробничо-господарської діяльності підприємницького сектора економіки.
2. З позицій вимог до інформаційного забезпечення підприємницький об‘єкт запропоновано розглядати як відносно замкнену інформаційну структуру, яка має власний інформаційний ресурс, мету, завдання в сфері управління виробничо-господарською діяльністю і тісно взаємодіє із зовнішніми інформаційними системами. Раціонально побудована система інформаційного забезпечення підприємства повинна враховувати інтереси споживачів інформації.
3. Диференціація інформаційних потоків за вимогами її основних користувачів дає можливість сформувати раціональну систему інформаційного забезпечення підприємницьких структур.
4. Дослідження показали, що в офіційній статистичній інформації недостатньо висвітлюються показники, що характеризують внесок підприємницького сектора економіки в наповнення державного бюджету, розв‘язання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання нових технологій і систем управління. Крім цього, офіційна статистика не висвітлює інформацію про капітал підприємницького сектора економіки, розподіл прибутків та низку інших важливих економічних показників, що розраховуються на базі капіталу. Ще одним недоліком є те, що офіційна статистика оприлюднюється із значним запізненням у часі. Це не дає можливості оперативно її використовувати у прийнятті управлінських рішень. Дослідження показали, що наявна в Україні інформаційна база не відповідає вимогам ринкової економіки і неповною мірою задовольняє потреби її основних користувачів: державу; інвесторів; споживачів продукції, послуг; акціонерів, а отже, потребує вдосконалення.
5. Основними напрямами вдосконалення системи інформаційного забезпечення підприємницьких структур є: підвищення прозорості звітності; посилення вимог до забезпечення достовірності економічної інформації; реструктуризація інформаційних потоків за вимогами її користувачів і їх раціоналізація. Для забезпечення цього слід консолідувати та використати регулятивні можливості держави, науковий потенціал вчених та практичні знання спеціалістів.
6. Важливим напрямом вдосконалення інформаційних систем вітчизняних підприємств слід вважати їх адаптацію до міжнародних стандартів в напрямах організації облікових операцій та представлення звітності споживачам. Запропонований перехід на нові технології ведення обліку економічної інформації дає можливість створити нову систему обліку на сучасній ідеологічній основі, підвищити обґрунтованість управлінських рішень і знизити підприємницький і фінансовий ризики.
Література
1. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: “Каравелла”; Львів: “Новий світ-2000”, 2001
2. Економіка підприємства: Підручник /За редакцією С.Ф. Покро-пивного. - К.: КНЕУ, 2001
3. Экономика предприятия /Под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. – М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 2001.
4. Экономика предприятия / Под ред. Проф. О.И.Волкова. – М.: ИНФРА-М, 2001.
Перехід до ринкової системи господарювання не тільки сприяє розвиткові підприємництва в Україні, а й ставить певні вимоги до діяльності підприємницьких структур. В першу чергу, виникла необхідність у формуванні системи економічної інформації нового типу. Підприємство, як невід‘ємна складова ринкової економіки, не вписується в межі тих вимог до інформаційного забезпечення, які ставила соціалістична система господарювання, яка підпорядковувалась політичній ідеології і вимагала адекватного інформаційного забезпечення на рівні підприємств. Достатньо відзначити, що багато понять, термінів, показників і критеріїв, притаманних ринковій і взагалі світовій економіці, у вітчизняній практиці не вживалися. Зокрема такі, як: капітал, ризики, менеджмент, маркетинг - набули практичного вживання вже в умовах перехідної економіки. Однак певного складу вимог до економічної інформації, яка має характеризувати результати господарювання будь-якого суб‘єкта економіки, досі не сформовано. Проблема формування системи нової економічної інформації в Україні ускладнюється тим, що за відсутності єдиної довгострокової політики держави стосовно розвитку всіх суб‘єктів господарювання, на першому етапі реформування набув поширення блочний підхід, згідно з яким визначалась фіскальна, фінансова, промислова, аграрна політика й інші напрями політики розвитку без належної взаємозв’язки між собою. В умовах кризи вимоги до економічної інформації підприємств з боку держави формувались під тиском фіскальних потреб без належного врахування інтересів інших суб‘єктів економіки. В результаті було втрачено економічну інформацію, яка реально характеризує результати господарювання на всіх рівнях національної економіки.
Аналіз облікової і звітної інформації за вимогами міжнародних стандартів у банківському секторі економіки показав значні розходження у складі оцінювальних показників і методах їх розрахунку. Ще більші розходження можна передбачити і в інших секторах економіки. Перш за все в тих, де сконцентровані застарілі основні фонди, нереалізована продукція та великі суми нереальної дебіторської заборгованості.
В нових умовах господарювання підвищуються вимоги до повноти і достовірності інформації, яка характеризує результати господарювання будь-якої виробничо-господарської структури. Найбільш гостро ця проблема зачіпає підприємства.
В умовах не відпрацьованості правового поля більшість підприємців намагаються обмежити доступ до інформації, яка характеризує результати їх діяльності. Найбільшою мірою це стосується фінансових результатів, що пояснюється намаганням підприємців уникнути надмірної опіки податкових і контролюючих служб, а також зберегти комерційну таємницю та економічну безпеку підприємств. В такій ситуації дуже складно об‘єктивно оцінити результати функціонування підприємницького сектора економіки, порівняти їх з державними підприємствами, іншими державами світу.
Останнє набирає особливої актуальності при реалізації політики держави в напрямах інтеграції України в світову спільноту. Це вимагає адаптації вітчизняної економічної інформації, що характеризує результати господарював-ня, до міжнародних вимог і стандартів. В першу чергу адаптації потребують системи обліку економічної інформації на підприємствах, методи розрахунку основних показників на принципах забезпечення зіставності і вірогідності результатів.
В Україні такі питання недостатньою мірою вивчені і висвітлені в економічній літературі. Однак багато питань, пов‘язаних з обґрунтуванням вимог до інформації, що характеризує результати роботи підприємницьких структур з позиції її користувачів, потребують більш глибокого вивчення і висвітлення в економічних дослідженнях та публікаціях. До таких питань, в першу чергу, слід віднести: визначення спільних інтересів всіх користувачів інформації, що характеризує результати виробничо-господарської діяльності, оцінку ризиків, які виникають в сфері підприємницької діяльності або споживачів продукції, послуг внаслідок їх недостатньої інформованості; обґрунтування вимог до фінансово-економічної звітності підприємницьких структур з позицій держави, інвесторів тощо.
Визначення вимог до економічної інформації підприємницьких структур слід вважати важливою передумовою для побудови раціональних інформацій-них потоків при зниженні витрат на їх формування та підвищення ефективності управління. В умовах переходу до ринкової системи господарювання значно розширилось коло користувачів економічної інформації, яка характеризує результати роботи підприємницьких організацій. Це не тільки підвищило актуальність питань, пов‘язаних із визначенням вимог до економічної інфор-мації, а й зумовило необхідність вирішення нових завдань у сфері інформа-ційного забезпечення, визначення інформаційних ризиків і шляхів їх зниження.
Раціональна система інформаційного забезпечення підприємницької організації повинна відповідати таким вимогам:
1) з позицій держави - забезпечувати об‘єктивність даних, на основі яких здійснюються розрахунки макроекономічних показників, розрахунки з державою, включаючи систему оподаткування; використання природних ресурсів, трудових ресурсів, дотримання встановлених екологічних норм і нормативів;
2) з боку споживачів продукції, робіт, послуг - якість товару, ціни, безпека в користуванні;
3) з позицій інвесторів - фінансовий стан підприємства, величина ризику при вкладанні капіталів у розвиток підприємницької структури, її перспективи і стратегія розвитку;
4) з позицій акціонерів - величина прибутків, величина дивідендів, перспективи розвитку підприємства;
5) з позицій контролюючих органів - дотримання чинного законодавства з питань здійснення підприємницької діяльності;
6) з позицій постачальників сировинно-матеріальних ресурсів - фінансова стабільність підприємства, його платоспроможність на поточний час і в перспективі;
7) з позицій найманих працівників підприємств - оплата праці, стабільність фінансового стану, перспективи розвитку;
8) з позицій менеджерів і адміністрації - забезпечення повної достовірної інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Підвищення ефективності підприємницької діяльності на основі забезпечення повноти і достовірності економічної інформації передбачає реалізацію заходів у напрямах адаптації підприємницьких управлінських структур у відповідності з міжнародними стандартами, зниження підприємницьких ризиків на основі забезпечення повноти і достовірності економічної інформації.
В умовах ринкової економіки управлінська діяльність керівників і менеджерів підприємницьких структур значно ускладнилася, з‘явились нові функції і завдання підприємств, реалізація яких потребує нової інформації і нових знань. До питань, які найбільше цікавлять інвесторів, споживачів продукції, акціонерів, працівників підприємств, належать такі, що визначають фінансову стійкість підприємств. Частина такої інформації формується у фінансових звітах підприємств, частина - у бізнес-планах, але, як показує досвід, повної ясності в оцінці фінансової стійкості підприємницької структури досягнути складно. Проблема в тому, що в різних формах звітності наводяться дані, що отримані на базі використання різних методичних підходів до їх розрахунку. Це ускладнює орієнтацію користувачів інформації щодо її надійності, достовірності і спонукає їх проводити власні розрахунки. З метою уникнення таких ускладнень запропоновано методичний підхід до оцінки фінансової стійкості підприємств на базі інформації, яка характеризує стандартні вимоги до таких показників, як стабільність, ліквідність, прибутковість і структура капіталу (табл. 1). Зокрема, за основу економічного аналізу діяльності підприємницького суб‘єкта слід прийняти його капітал, на базі якого й розраховувати всі показники ефективності. При цьому для забезпечення зіставності інформації як усередині держави, так і на міжнародному рівні, показники слід розраховувати за прийнятою у світовій практиці методикою. Разом з тим значення окремих економічних показників повинні бути скореговані з урахуванням особливостей перехідної економіки.
Досліджуючи підприємницькі ризики можна звернути увагу на те, що більша частина з них виникає внаслідок недостатньої інформованості підприємців стосовно змін, які відбуваються або можуть відбутись у перспективі в макроекономічному середовищі. Отже, виділено категорію “інформаційні ризики”, зокрема дві групи таких ризиків: зовнішнього та внутрівиробничого характеру, обґрунтовано шляхи зниження ризиків і методи управління ними.
Таблиця 1
Стандартні значення показників, які характеризують фінансовий стан підприємств
|
Показники |
Стандартне
значення показ-ника, при якому забезпечується фінансова безпека підприємств |
Використання
при управлінських рішеннях користувачів |
|
Оптимальна
структура обігового капіталу: - власний капітал - кредит - кредитори - інші джерела |
40-50% 20-30% 20-25% 5% |
Використовується: - менеджерами підприємств для аналізу оцінки ефективності використання обігового капіталу; - менеджерами кредитно-фінан-сових установ при визначенні кредитоспроможностіпідприємства |
|
Коефіцієнт
автономії Коефіцієнт зіставлення позичкових і власних фінансових ресурсів |
0,5 -
мінімальне значення 1,0 - максимальне значення |
Використовується: - менеджерами підприємств і кредитно-фінансових установ для оцінки ліквідності підприємств |
|
Коефіцієнт
ліквідності Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт поточної ліквідності |
0,8-1,0
- мінімальне значення 0,2 - мінімальне значення 2,0 - мінімальне значення |
Використовуються: - менеджерами підприємств для аналізу фінан. стану підприємства; - менеджерами кредитно-фінансових установ при прийнятті рішень щодо надання кредитів |
а) підвищення інформованості керівного складу про працездатність персоналу підприємства, політику конкурентів на ринках збуту, досягнення науки і техніки в конкретній галузі економіки;
б) підвищення вимог до розробки стратегії розвитку підприємства з враху-ванням ситуації невизначеності на ринках збуту і в макроекономічній сфері;
в) створення резервних для покриття можливих збитків і використання їх у ризиковій ситуації.
Для вітчизняних підприємців особливої актуальності набуває розробка заходів, спрямованих на зниження фінансових ризиків, які пов‘язані з поверненням кредитів банківським установам, боргів - партнерам, працівникам підприємств, акціонерам тощо. Вирішення проблеми слід шукати в площині удосконалення юридичних основ, які мають захищати інтереси позичальників.
Отже, можна зробити такі висновки:
1. В умовах ринкової економіки не тільки зростає роль інформації як економічного ресурсу, а й підвищуються вимоги до ефективності управління ним. Дослідження показали, що Україна значно відстає від розвинутих держав у сфері використання сучасних інформаційних технологій. Проблемними залишаються питання, пов‘язані з визначенням достовірності, повноти і надійності інформації, яка характеризує результати виробничо-господарської діяльності підприємницького сектора економіки.
2. З позицій вимог до інформаційного забезпечення підприємницький об‘єкт запропоновано розглядати як відносно замкнену інформаційну структуру, яка має власний інформаційний ресурс, мету, завдання в сфері управління виробничо-господарською діяльністю і тісно взаємодіє із зовнішніми інформаційними системами. Раціонально побудована система інформаційного забезпечення підприємства повинна враховувати інтереси споживачів інформації.
3. Диференціація інформаційних потоків за вимогами її основних користувачів дає можливість сформувати раціональну систему інформаційного забезпечення підприємницьких структур.
4. Дослідження показали, що в офіційній статистичній інформації недостатньо висвітлюються показники, що характеризують внесок підприємницького сектора економіки в наповнення державного бюджету, розв‘язання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання соціальних проблем, створення нових видів продукції і послуг, використання нових технологій і систем управління. Крім цього, офіційна статистика не висвітлює інформацію про капітал підприємницького сектора економіки, розподіл прибутків та низку інших важливих економічних показників, що розраховуються на базі капіталу. Ще одним недоліком є те, що офіційна статистика оприлюднюється із значним запізненням у часі. Це не дає можливості оперативно її використовувати у прийнятті управлінських рішень. Дослідження показали, що наявна в Україні інформаційна база не відповідає вимогам ринкової економіки і неповною мірою задовольняє потреби її основних користувачів: державу; інвесторів; споживачів продукції, послуг; акціонерів, а отже, потребує вдосконалення.
5. Основними напрямами вдосконалення системи інформаційного забезпечення підприємницьких структур є: підвищення прозорості звітності; посилення вимог до забезпечення достовірності економічної інформації; реструктуризація інформаційних потоків за вимогами її користувачів і їх раціоналізація. Для забезпечення цього слід консолідувати та використати регулятивні можливості держави, науковий потенціал вчених та практичні знання спеціалістів.
6. Важливим напрямом вдосконалення інформаційних систем вітчизняних підприємств слід вважати їх адаптацію до міжнародних стандартів в напрямах організації облікових операцій та представлення звітності споживачам. Запропонований перехід на нові технології ведення обліку економічної інформації дає можливість створити нову систему обліку на сучасній ідеологічній основі, підвищити обґрунтованість управлінських рішень і знизити підприємницький і фінансовий ризики.
Література
1. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: “Каравелла”; Львів: “Новий світ-2000”, 2001
2. Економіка підприємства: Підручник /За редакцією С.Ф. Покро-пивного. - К.: КНЕУ, 2001
3. Экономика предприятия /Под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. – М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 2001.
4. Экономика предприятия / Под ред. Проф. О.И.Волкова. – М.: ИНФРА-М, 2001.
