Інформаційне забезпечення фінансового
аналізу
Інформація – зібрані оброблені і розподілені дані.
Фінансова інформація - зібрані оброблені і розподілені дані щодо системи економічних відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі їх кругообігу.
Інформація для фінансового аналізу підприємства - зібрані оброблені і розподілені дані щодо фінансових ресурсів підприємства і їх потоків, фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства.
До інформації, використовуваної у фінансовому аналізі і менеджменті, пред'являються наступні основні вимоги:
· значимість;
· повнота;
· вірогідність;
· своєчасність;
· зрозумілість.
Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.
Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються на три основні групи:
· показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни;
· показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку;
· показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.
Показники, формовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи:
· показники фінансового обліку підприємства;
· показники управлінського обліку підприємства.
Показники фінансового обліку підприємства. Система показників цієї групи складає основу інформаційної бази фінансового менеджменту. На основі цієї системи показників виробляється аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності підприємства. Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків), регулярність формування (не рідше одного разу в квартал) і високий ступінь надійності (звітність, формований на базі фінансового обліку, представляється зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).
Показники управлінського обліку підприємства. Цей вид обліку розвивається у зв'язку з переходом підприємств України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку.
У фінансовому менеджменті в процесі організації управлінського обліку на підприємстві використовуються показники окремих видів витрат і фінансових результатів, формовані по наступним блокам:
· по сферам діяльності;
· по видам продукції;
· по регіонам діяльності;
· по центрам відповідальності (тобто по окремим структурним одиницям і підрозділам).
Управлінський облік будується індивідуально на кожному підприємстві. Склад його показників і регулярність їхнього представлення визначаються конкретними задачами фінансового менеджменту. Результати управлінського обліку використовуються для контролю поточної фінансової діяльності й оцінки її ефективності, формування фінансової стратегії і політики по окремим аспектам фінансового розвитку підприємства.
16 липня 1999 року був прийнятий Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначив основні принципи бухгалтерського обліку, складання і подачі звітності. Зокрема в Законі говориться:
«Цей Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.
Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
- обачність застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- повне висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- автономність кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділене від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- послідовність постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можливо тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
- безперервність оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далечіні;
- нарахування і відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати чи надходження сплати коштів;
- превалювання сутності над формою операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;
- історична (фактична) собівартість пріоритетної є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;
- єдиний грошовий вимірник виміру й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
- періодичність можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності.
На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник і бухгалтер підприємства.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) установлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їхнього заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.
Форми фінансової звітності банків і порядок їхнього заповнення встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.
Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат і порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України.»
На виконання Закону був розроблений графік розробки і твердження стандартів бухгалтерського обліку. Усього повинно бути розроблено 24 стандарти:
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
2. Баланс.
3. Звіт про прибутки і збитки.
4. Звіт про рух коштів.
5. Звіт про власний капітал.
6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах.
7. Основні засоби.
8. Нематеріальні активи.
9. Запаси.
10. Дебітори.
11. Зобов'язання.
12. Інвестиції.
13. Фінансові інструменти.
14. Оренда.
15. Доход
16. Витрати.
17. Податок на прибуток.
18. Довгострокові зобов'язання.
19. Об'єднання підприємств.
20. Консолідовані фінансові звіти.
21. Вплив змін валютних курсів.
22. Вплив зміни цін і інфляції.
23. Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін і сегментів діяльності.
24. Прибуток на акцію.
Найбільш важливе значення для цілей фінансового аналізу мають такі стандарти:
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
2. Баланс (форма №1).
3. Звіт про фінансові результати (форма №2).
4. Звіт про рух коштів (форма №3).
5. Звіт про власний капітал (форма №4).
Ці положення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. під № 391/3684. Ними визначаються вимоги до фінансової звітності підприємств, організацій і інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності і всіх галузей (крім банківської сфери й установ, фінансованих з державного бюджету).
Важливе значення також мають Примітки до річної фінансової звітності (форма №5), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2000 р. № 302.
Значення бухгалтерської звітності для фінансового аналізу діяльності підприємства. Характеристика форм фінансової звітності.
Стандартний баланс підприємства складається з двох частин. У першій частині показуються активи, у другій - пасиви підприємства. Обидві частини завжди збалансовані: підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Називається ця сума валютою балансу. По кожному рядку балансу підприємства заповнюються дві графи. У першу графу заноситься фінансовий стан на початок звітного року (вступний баланс), а в другу графу — на кінець року (остаточний баланс). Баланс підприємства складається винятково на основі сальдового балансу головної книги бухгалтерського обліку. До його складання обов'язково повинні бути вивірені обороти і залишки на кінець року по всіх синтетичних рахунках (субрахунках). При цьому повинні бути зроблені бухгалтерські записи по всіх операціях, що відбувалися, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати й оформлені проводки по податках.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 Баланс (далі - ПCБУ 2) встановлюється форма і визначаються вимоги до змісту балансу. Нова форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву.
Рис. 1. Структура балансу
Як видно з рис. 1, традиційна структура балансу: Актив = Пасив
приведена у відповідність із рівнянням балансу, яке використовується у міжнародній практиці:
Активи = Власний капітал + Зобов'язання.
Активи і зобов'язання, у свою чергу, розділені на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані чи використані, а зобов'язання - погашені. Дотримання цього правила необхідно для здійснення аналізу показників балансу.
У ПСБУ 2 не дані пояснення з приводу того, яким саме образом здійснюється класифікація активів і зобов'язань, хоча названі дві ознаки класифікації по терміну їхнього чи використання погашення:
- 12 місяців з дати балансу (під датою балансу розуміють останній робочий день року - 31 грудня);
- операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців (під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції, товарів і послуг).
Кошти вважаються оборотними активами, якщо немає ніяких обмежень щодо їхнього використання підприємством. Інші активи і зобов'язання спочатку поділяються стосовно операційного циклу підприємства, а потім керівником підприємства для них обирається ознака класифікації, відповідно до якого вони будуть віднесені до оборотних чи необоротних (довгострокових чи поточних).
Статті, що включають активи чи зобов'язання балансу, що підлягають використанню (продажу, погашенню і т.п.) як протягом періоду, меншому, ніж 12 місяців з дати балансу, так і більш тривалого часу, повинні бути розкритті в примітках до фінансової звітності про ту їх частину, що буде використана (реалізована, погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу. Аналізуючи зміст статейбалансу, до таких можна відразу віднести статті розділів Витрати майбутніх періодів, Доходи майбутніх періодів, Забезпечення майбутніх витрат і платежів. При аналізі інших статей варто виходити з конкретних обставин підприємства.
У практиці використовуються різні моделі (форми) балансу:
Крім того, статті балансу можуть бути приведені в порядку збільшення їхньої ліквідності (терміну погашення) чи, навпаки, у послідовності, що характеризує зниження ліквідності (терміну погашення).
В американському форматі балансового звіту відображаються всі види активів і пасивів, що дозволяє більш глибоко структурувати оборотні активи і зобов'язання. Це допомагає розраховувати і деталізувати ліквідність і фінансову стійкість компанії. Однак у даному форматі утрудняється аналіз довгострокової перспективи функціонування бізнесу, оскільки значну частку в балансі займають поточні активи і пасиви, що, по визначенню, повинні бути покриті протягом року.
Даний формат зручно використовувати для діагностики і традиційного аналізу:
· структури активів і пасивів;
· ліквідності і фінансової стійкості;
· фінансового циклу;
· грошових потоків.
У європейському форматі (зокрема в британському форматі балансового звіту) виключені з розгляду поточні зобов'язання як окремий елемент балансу. Вони входять у поняття робочого капіталу і на їхню величину зменшена валюта балансу. Це дозволяє оперувати активами і джерелами коштів, якими оперує компанія в довгостроковій перспективі. При аналізі використання постійного капіталу краще використовувати даний формат.
У даній методиці використовується традиційний формат балансового звіту. Активи в ньому згруповані по ступені ліквідності. Для розрахунку окремих показників використовується групування показників в агрегованому балансі.
Основні форми звітності українського бухгалтерського обліку (Баланс і Звіт про фінансові результати) незручні для використання в аналітичних цілях. Їх доцільно перевести в більш наочний вигляд – Агрегований баланс і Вертикальний аналіз фінансових результатів.
Необхідність такого перетворення викликана:
- частою зміною самих форм звітності й у силу цього неможливості без агрегування порівняння різних періодів діяльності підприємства;
- незручною для прямого аналізу формою угруповання статей у стандартному балансі, у тому числі і в останній його формі;
- необхідністю привести їх до виду більш близького до міжнародних стандартів;
- аналітичними цілями дослідження.
Агреговані форми вигідно відрізняються від стандартних бухгалтерських форм. Упорядкування активів і пасивів дозволяє легко і просто його аналізувати. Знаючи принципи угрупування, можна зіставляти окремі статті і визначати їхнє попереднє співвідношення, навіть не прибігаючи до розрахунків.
Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.
Аналіз структури і динаміки статей балансу показує:
• яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;
• які статті ростуть випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;
• яку частку активів складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;
• наскільки велика частка власних засобів і в якому ступені компанія залежить від позикових ресурсів;
• яке розподіл позикових засобів по терміновості;
• яку частку в пасивах складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.
При оцінці структури балансу важливо відслідковувати різкі зміни у величині окремих статей, а також звертати увагу на динаміку статей, що займають найбільшу частку в балансі.
Дуже важливо знаходити причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно чи запобігти послабити несприятливі тенденції.
Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.
Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.
Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються (за Бланком І.О.) на три основні групи:
1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту).
Формування системи показників цієї групи ґрунтується на опублікованих даних державної статистики.
Показники, що входять до складу першої групи, підрозділяються на два блоки. У першому блоці — Показники макроекономічного розвитку” - містяться наступні основні інформативні показники, використовувані у фінансовому аналізі:
а) обсяг доходів державного бюджету;
б) обсяг витрат державного бюджету;
в) розмір бюджетного дефіциту;
г) обсяг емісії грошей;
д) грошові доходи населення;
е) внески населення в банках;
ж) індекс інфляції;
з) дисконтна ставка Національного банку України.
В другому блоці - Показники галузевого розвитку — містяться наступні основні інформативні показники по галузі, до якої належить підприємство:
а) обсяг зробленої (реалізованої) продукції;
б) загальна вартість активів, у тому числі оборотних;
в) загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного;
г) сума балансового і чистого прибутку;
д) ставка оподаткування прибутку по основній діяльності:
е) індекс цін на продукцію.
2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система інформативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень і деяких інших аспектів фінансового менеджменту. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних видань, а при необхідності щоденного використання з метою ефективного керування фондовим портфелем - на відповідних електронних джерелах інформації.
Показники, що входять до складу другої групи, підрозділяються на два блоки.
У першому блоці - Показники, що характеризують кон'юнктуру фондового ринку містяться наступні основні показники:
а) види основних фондових інструментів, (акцій, облігацій і т.п.), що звертаються на біржовому і позабіржовому фондовому ринку;
б) ціни пропозиції та попиту основних видів фондових інструментів;
в) ціни угод по основних видах фондових інструментів;
г) обсяги угод по основних видах фондових інструментів;
д) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку
В другому блоці - Показники, що характеризують кон'юнктуру грошового ринку - містяться наступні основні показники:
а) депозитна ставка окремих комерційних банків;
б) кредитна ставка окремих комерційних банків;
в) офіційний курс окремих валют (1 долара США, 1 німецької марки, 1 російського карбованця й інших), установлений Національним банком України;
г) курс покупки-продажу окремих валют на торгах Української міжбанківської валютної біржі;
д) курс покупки-продажу окремих валют, установлений комерційними банками.
3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності. Ці показники формуються звичайно в розрізі наступних блоків: Банки; Страхові компанії; Постачальники продукції; Покупці продукції; Конкуренти. Джерелом формування показників цієї групи служать публікації звітних матеріалів у пресі (по окремих видах суб'єктів, що хазяюють, такі публікації є обов'язковими), що відповідають рейтинги (по банках, страховим компаніям), а також платні бізнеси-довідки, надані окремими інформаційними компаніями (на ринку інформаційних послуг в області фінансово-економічної інформації такі компанії одержують визначений розвиток).
Склад інформативних показників кожного блоку визначається конкретними цілями фінансового менеджменту, обсягом господарських операцій і тривалістю партнерських відносин. Одержання такої інформації повинне здійснюватися тільки легальними способами.
Використання всіх показників зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану інформаційну базу фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективне поточне керування фінансовою діяльністю.
Використана література
1. Ковальов В.В. «Фінансовий аналіз, методи і процедури». - М.: Фінанси і статистика, 2001.
2. Коробов Н.Я. «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств». – К.: Знання, 2001.
3. Поддерёгин А.Н. «Финанси предприятия». – К.: КНЕУ, 2000.
4. Савицкая Г.В. «Анализ хозяйственной деяльности предприятия: - Минск.: 1998.
Інформація – зібрані оброблені і розподілені дані.
Фінансова інформація - зібрані оброблені і розподілені дані щодо системи економічних відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі їх кругообігу.
Інформація для фінансового аналізу підприємства - зібрані оброблені і розподілені дані щодо фінансових ресурсів підприємства і їх потоків, фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства.
До інформації, використовуваної у фінансовому аналізі і менеджменті, пред'являються наступні основні вимоги:
· значимість;
· повнота;
· вірогідність;
· своєчасність;
· зрозумілість.
Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.
Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються на три основні групи:
· показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни;
· показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку;
· показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.
Показники, формовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи:
· показники фінансового обліку підприємства;
· показники управлінського обліку підприємства.
Показники фінансового обліку підприємства. Система показників цієї групи складає основу інформаційної бази фінансового менеджменту. На основі цієї системи показників виробляється аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності підприємства. Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків), регулярність формування (не рідше одного разу в квартал) і високий ступінь надійності (звітність, формований на базі фінансового обліку, представляється зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).
Показники управлінського обліку підприємства. Цей вид обліку розвивається у зв'язку з переходом підприємств України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку.
У фінансовому менеджменті в процесі організації управлінського обліку на підприємстві використовуються показники окремих видів витрат і фінансових результатів, формовані по наступним блокам:
· по сферам діяльності;
· по видам продукції;
· по регіонам діяльності;
· по центрам відповідальності (тобто по окремим структурним одиницям і підрозділам).
Управлінський облік будується індивідуально на кожному підприємстві. Склад його показників і регулярність їхнього представлення визначаються конкретними задачами фінансового менеджменту. Результати управлінського обліку використовуються для контролю поточної фінансової діяльності й оцінки її ефективності, формування фінансової стратегії і політики по окремим аспектам фінансового розвитку підприємства.
16 липня 1999 року був прийнятий Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначив основні принципи бухгалтерського обліку, складання і подачі звітності. Зокрема в Законі говориться:
«Цей Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.
Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
- обачність застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- повне висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- автономність кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділене від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- послідовність постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можливо тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
- безперервність оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далечіні;
- нарахування і відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати чи надходження сплати коштів;
- превалювання сутності над формою операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;
- історична (фактична) собівартість пріоритетної є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;
- єдиний грошовий вимірник виміру й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
- періодичність можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності.
На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник і бухгалтер підприємства.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) установлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їхнього заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.
Форми фінансової звітності банків і порядок їхнього заповнення встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.
Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат і порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України.»
На виконання Закону був розроблений графік розробки і твердження стандартів бухгалтерського обліку. Усього повинно бути розроблено 24 стандарти:
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
2. Баланс.
3. Звіт про прибутки і збитки.
4. Звіт про рух коштів.
5. Звіт про власний капітал.
6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах.
7. Основні засоби.
8. Нематеріальні активи.
9. Запаси.
10. Дебітори.
11. Зобов'язання.
12. Інвестиції.
13. Фінансові інструменти.
14. Оренда.
15. Доход
16. Витрати.
17. Податок на прибуток.
18. Довгострокові зобов'язання.
19. Об'єднання підприємств.
20. Консолідовані фінансові звіти.
21. Вплив змін валютних курсів.
22. Вплив зміни цін і інфляції.
23. Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін і сегментів діяльності.
24. Прибуток на акцію.
Найбільш важливе значення для цілей фінансового аналізу мають такі стандарти:
1. Загальні вимоги до фінансової звітності.
2. Баланс (форма №1).
3. Звіт про фінансові результати (форма №2).
4. Звіт про рух коштів (форма №3).
5. Звіт про власний капітал (форма №4).
Ці положення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. під № 391/3684. Ними визначаються вимоги до фінансової звітності підприємств, організацій і інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності і всіх галузей (крім банківської сфери й установ, фінансованих з державного бюджету).
Важливе значення також мають Примітки до річної фінансової звітності (форма №5), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2000 р. № 302.
Значення бухгалтерської звітності для фінансового аналізу діяльності підприємства. Характеристика форм фінансової звітності.
Стандартний баланс підприємства складається з двох частин. У першій частині показуються активи, у другій - пасиви підприємства. Обидві частини завжди збалансовані: підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Називається ця сума валютою балансу. По кожному рядку балансу підприємства заповнюються дві графи. У першу графу заноситься фінансовий стан на початок звітного року (вступний баланс), а в другу графу — на кінець року (остаточний баланс). Баланс підприємства складається винятково на основі сальдового балансу головної книги бухгалтерського обліку. До його складання обов'язково повинні бути вивірені обороти і залишки на кінець року по всіх синтетичних рахунках (субрахунках). При цьому повинні бути зроблені бухгалтерські записи по всіх операціях, що відбувалися, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати й оформлені проводки по податках.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 Баланс (далі - ПCБУ 2) встановлюється форма і визначаються вимоги до змісту балансу. Нова форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву.
|
АКТИВ |
ПАСИВ |
|
І. Необоротні активи ІІ. Оборотні активи ІІІ. Витрати майбутніх періодів |
І. Власний капітал ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів ІІІ. Довгострокові зобов’язання ІV. Поточні зобов’язання V. Доходи майбутніх періодів |
Як видно з рис. 1, традиційна структура балансу: Актив = Пасив
приведена у відповідність із рівнянням балансу, яке використовується у міжнародній практиці:
Активи = Власний капітал + Зобов'язання.
Активи і зобов'язання, у свою чергу, розділені на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані чи використані, а зобов'язання - погашені. Дотримання цього правила необхідно для здійснення аналізу показників балансу.
У ПСБУ 2 не дані пояснення з приводу того, яким саме образом здійснюється класифікація активів і зобов'язань, хоча названі дві ознаки класифікації по терміну їхнього чи використання погашення:
- 12 місяців з дати балансу (під датою балансу розуміють останній робочий день року - 31 грудня);
- операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців (під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції, товарів і послуг).
Кошти вважаються оборотними активами, якщо немає ніяких обмежень щодо їхнього використання підприємством. Інші активи і зобов'язання спочатку поділяються стосовно операційного циклу підприємства, а потім керівником підприємства для них обирається ознака класифікації, відповідно до якого вони будуть віднесені до оборотних чи необоротних (довгострокових чи поточних).
Статті, що включають активи чи зобов'язання балансу, що підлягають використанню (продажу, погашенню і т.п.) як протягом періоду, меншому, ніж 12 місяців з дати балансу, так і більш тривалого часу, повинні бути розкритті в примітках до фінансової звітності про ту їх частину, що буде використана (реалізована, погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу. Аналізуючи зміст статейбалансу, до таких можна відразу віднести статті розділів Витрати майбутніх періодів, Доходи майбутніх періодів, Забезпечення майбутніх витрат і платежів. При аналізі інших статей варто виходити з конкретних обставин підприємства.
У практиці використовуються різні моделі (форми) балансу:
|
Форма |
Балансове рівняння |
|
Горизонтальна |
Активи = Зобов'язання +
Власний капітал |
|
Вертикальна |
Активи = Зобов'язання +
Власний капітал |
|
Вертикальна |
Активи - Зобов'язання =
Власний капітал |
Крім того, статті балансу можуть бути приведені в порядку збільшення їхньої ліквідності (терміну погашення) чи, навпаки, у послідовності, що характеризує зниження ліквідності (терміну погашення).
В американському форматі балансового звіту відображаються всі види активів і пасивів, що дозволяє більш глибоко структурувати оборотні активи і зобов'язання. Це допомагає розраховувати і деталізувати ліквідність і фінансову стійкість компанії. Однак у даному форматі утрудняється аналіз довгострокової перспективи функціонування бізнесу, оскільки значну частку в балансі займають поточні активи і пасиви, що, по визначенню, повинні бути покриті протягом року.
Даний формат зручно використовувати для діагностики і традиційного аналізу:
· структури активів і пасивів;
· ліквідності і фінансової стійкості;
· фінансового циклу;
· грошових потоків.
У європейському форматі (зокрема в британському форматі балансового звіту) виключені з розгляду поточні зобов'язання як окремий елемент балансу. Вони входять у поняття робочого капіталу і на їхню величину зменшена валюта балансу. Це дозволяє оперувати активами і джерелами коштів, якими оперує компанія в довгостроковій перспективі. При аналізі використання постійного капіталу краще використовувати даний формат.
У даній методиці використовується традиційний формат балансового звіту. Активи в ньому згруповані по ступені ліквідності. Для розрахунку окремих показників використовується групування показників в агрегованому балансі.
Основні форми звітності українського бухгалтерського обліку (Баланс і Звіт про фінансові результати) незручні для використання в аналітичних цілях. Їх доцільно перевести в більш наочний вигляд – Агрегований баланс і Вертикальний аналіз фінансових результатів.
Необхідність такого перетворення викликана:
- частою зміною самих форм звітності й у силу цього неможливості без агрегування порівняння різних періодів діяльності підприємства;
- незручною для прямого аналізу формою угруповання статей у стандартному балансі, у тому числі і в останній його формі;
- необхідністю привести їх до виду більш близького до міжнародних стандартів;
- аналітичними цілями дослідження.
Агреговані форми вигідно відрізняються від стандартних бухгалтерських форм. Упорядкування активів і пасивів дозволяє легко і просто його аналізувати. Знаючи принципи угрупування, можна зіставляти окремі статті і визначати їхнє попереднє співвідношення, навіть не прибігаючи до розрахунків.
Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.
Аналіз структури і динаміки статей балансу показує:
• яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;
• які статті ростуть випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;
• яку частку активів складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;
• наскільки велика частка власних засобів і в якому ступені компанія залежить від позикових ресурсів;
• яке розподіл позикових засобів по терміновості;
• яку частку в пасивах складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.
При оцінці структури балансу важливо відслідковувати різкі зміни у величині окремих статей, а також звертати увагу на динаміку статей, що займають найбільшу частку в балансі.
Дуже важливо знаходити причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно чи запобігти послабити несприятливі тенденції.
Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.
Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.
Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються (за Бланком І.О.) на три основні групи:
1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту).
Формування системи показників цієї групи ґрунтується на опублікованих даних державної статистики.
Показники, що входять до складу першої групи, підрозділяються на два блоки. У першому блоці — Показники макроекономічного розвитку” - містяться наступні основні інформативні показники, використовувані у фінансовому аналізі:
а) обсяг доходів державного бюджету;
б) обсяг витрат державного бюджету;
в) розмір бюджетного дефіциту;
г) обсяг емісії грошей;
д) грошові доходи населення;
е) внески населення в банках;
ж) індекс інфляції;
з) дисконтна ставка Національного банку України.
В другому блоці - Показники галузевого розвитку — містяться наступні основні інформативні показники по галузі, до якої належить підприємство:
а) обсяг зробленої (реалізованої) продукції;
б) загальна вартість активів, у тому числі оборотних;
в) загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного;
г) сума балансового і чистого прибутку;
д) ставка оподаткування прибутку по основній діяльності:
е) індекс цін на продукцію.
2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система інформативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень і деяких інших аспектів фінансового менеджменту. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних видань, а при необхідності щоденного використання з метою ефективного керування фондовим портфелем - на відповідних електронних джерелах інформації.
Показники, що входять до складу другої групи, підрозділяються на два блоки.
У першому блоці - Показники, що характеризують кон'юнктуру фондового ринку містяться наступні основні показники:
а) види основних фондових інструментів, (акцій, облігацій і т.п.), що звертаються на біржовому і позабіржовому фондовому ринку;
б) ціни пропозиції та попиту основних видів фондових інструментів;
в) ціни угод по основних видах фондових інструментів;
г) обсяги угод по основних видах фондових інструментів;
д) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку
В другому блоці - Показники, що характеризують кон'юнктуру грошового ринку - містяться наступні основні показники:
а) депозитна ставка окремих комерційних банків;
б) кредитна ставка окремих комерційних банків;
в) офіційний курс окремих валют (1 долара США, 1 німецької марки, 1 російського карбованця й інших), установлений Національним банком України;
г) курс покупки-продажу окремих валют на торгах Української міжбанківської валютної біржі;
д) курс покупки-продажу окремих валют, установлений комерційними банками.
3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності. Ці показники формуються звичайно в розрізі наступних блоків: Банки; Страхові компанії; Постачальники продукції; Покупці продукції; Конкуренти. Джерелом формування показників цієї групи служать публікації звітних матеріалів у пресі (по окремих видах суб'єктів, що хазяюють, такі публікації є обов'язковими), що відповідають рейтинги (по банках, страховим компаніям), а також платні бізнеси-довідки, надані окремими інформаційними компаніями (на ринку інформаційних послуг в області фінансово-економічної інформації такі компанії одержують визначений розвиток).
Склад інформативних показників кожного блоку визначається конкретними цілями фінансового менеджменту, обсягом господарських операцій і тривалістю партнерських відносин. Одержання такої інформації повинне здійснюватися тільки легальними способами.
Використання всіх показників зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану інформаційну базу фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективне поточне керування фінансовою діяльністю.
Використана література
1. Ковальов В.В. «Фінансовий аналіз, методи і процедури». - М.: Фінанси і статистика, 2001.
2. Коробов Н.Я. «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств». – К.: Знання, 2001.
3. Поддерёгин А.Н. «Финанси предприятия». – К.: КНЕУ, 2000.
4. Савицкая Г.В. «Анализ хозяйственной деяльности предприятия: - Минск.: 1998.
