Економічна характеристика ресурсів.

Ресурси - будь-які джерела та передумови отримання необхідних людям матеріальних та духовних благ, які можна реалізувати при існуючих технологіях і соціально-економічних відносинах. Ресурси поділяють на три групи: матеріальні, трудові і природні.

Матеріальні ресурси - це речові багатства, які були накопичені у ході економічної діяльності і які знаходяться на службі у суспільства - будівлі, транспортні засоби, поголів'я худоби тощо. Серед матеріальних ресурсів виділяють вторинні ресурси, це відходи виробництва та споживання, які накопичуються в народному господарстві і які можуть бути повторно використані.

Трудові ресурси - це кількість, освітньо-культурний рівень та стан здоров'я частини населення, яке зайняте суспільно-корисною працею. Природні ресурси - це:

- природні об'єкти та явища, які використовуються в минулому, сучасному та майбутньому для прямого і непрямого споживання та які сприяють створенню матеріальних багатств, відтворенню трудових ресурсів, підтриманню умов існування суспільства і підвищенню якості життя;

- тіла та сили природи, суспільна користь яких позитивно або негативно змінюється в результаті трудової діяльності людини,

Природні ресурси використовуються в якості:

- засобів праці (земля, вода);

- джерел енергії (гідроенергія, атомне паливо, нафта, газ, вугілля);

- сировини та матеріалів (мінерали, ліс);

- предметів споживання (вода, гриби, продукти рибальства, ягоди);

- рекреації (місця відпочинку у природному середовищі);

- джерела інформації про довкілля (заповідник як еталон природи).

Існує декілька класифікацій природних ресурсів. У залежності від того, що є ознакою розподілу (екологічний чи економічний аспекти), класифікації умовно поділяють на екологічні та економічні,, Природні класифікації грунтуються на відмінностях природних ресурсів за генезисом та належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. До екологічних відносять класифікацію природних ресурсів:

а) за джерелами і місцезнаходженням; екологічної та економічної систем, справедливого розподілу між сучасним та майбутнім поколіннями людей, урахування дії ринкового механізму.

Зв'язок і взаємодія екологічної і економічної систем обумовлені тим, що природне навколишнє середовище по відношенню-до економічної системи виконує гри функції:

1) постачання природних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва і у сфері споживання;

2) забезпечення місця для складування, зберігання та асиміляції виробничих та побутових відходів;

3) надання можливості існування: в природному середовищі (простір для житла та відпочинку, естетична насолода від спілкування з природою, відправлення фізичних функцій людини тощо).

Всі три функції пов'язані та взаємодіють між собою. Посилення однієї функції сприяє пригніченню інших функцій, Збільшення обсягів використаних природних ресурсів призводить до збільшення обсягів відходів. Це посилює забруднення навколишнього природного середовища і зменшує можливості функції екологічної системи акумулювати і асимілювати забруднюючі речовини. Накопичення виробничих і побутових відходів в природному середовищі робить проблематичним використання його рекреаційного і ресурсного потенціалу.

В концепції оптимального використання природних ресурсів повинно враховуватися те, що речовина, яка добута суспільством з природного навколишнього середовища (мінерали та енергія), повернеться до екологічної системи у вигляді виробничих та побутових відходів. Це явище пояснюється першим законом термодинаміки, згідно з яким речовина та енергія не можуть бути зруйновані,, вони лише змінюють свою форму. Наприклад, споживання енергоносіїв обумовлює емісію відходів., що забруднюють повітря (оксиди сірки, азоту, двооксиди вуглеводу, тверді частки). Прагнення до мінімально можливого добутку природних ресурсів повинно бути імперативом концепції.

Справедливий розподіл між сучасним і майбутнім поколіннями вважається таким, якщо майбутні покоління матимуть загальні; запаси капіталу, який забезпечив би їм такий же рівень благополуччя, який мас сучасне покоління. До загальних запасів капіталу відносять капітал, створений людською працею; людський капітал (запаси знань., досвіду); природний капітал. Поняття природного капіталу охоплює природні ресурси, властивість асимілювати забруднюючі речовини, біогеохімічні цикли тощо,

За думкою західних вчених справедливий розподіл між поколіннями передбачає обов'язкову компенсацію майбутнім поколінням, яка може здійснюватися двома шляхами:

1) створенням грошового фонду, якцм могли б користуватися всі майбутні покоління;

2) забороною використання ресурсів, які не підлягають заміні. Дія ринкового механізму повинна бути націлена на:

ü     оптимальне використання: ресурсів протягом досить тривалого часу;

ü     регулювання цін на природні ресурси;

ü     стимулювання більш доцільного з точку зору суспільства заміни ресурсів;

ü     впровадження рециклювання.

Оптимальне розміщення природних ресурсів між різними тривалими періодами часу є досить складною проблемою. Лише за умов абсолютно конкурентної економіки вільна гра ринкових сил буде забезпечувати оптимальне розміщення природних ресурсів протягом часу. Тобто тоді, коли власник ресурсів, який прагне до максимум прибутків від видобування, зможе їх отримувати в однакових розмірах не тільки сьогодні, але й у майбутньому.

Але ідеальні умови конкурентної економіки порушуються такими сучасними реаліями, як монополія, коливання та складність визначення майбутніх відсоткових ставок, відсутність ринків з угодами на довгостроковий термін, забруднення природного навколишнього середовища тощо. Отже, врахування дії факторів, що негативно впливають на оптимальний розподіл природних ресурсів за часом, повинен бутиобов'язковим.

Ринкове регулювання цін на природні ресурси може призвести як до підвищення цін, так і до їх падіння. Підвищення цін може відбуватися з метою скорочення попиту на природні ресурси, якщо їх власник зацікавлений в такому скороченні (держава - власник регулює на макрорівні використання рідкісних копалин) або в результаті певних об'єктивних причин. Світова практика свідчить, що підвищення цін на енергоносії в роки гак званої енергетичної кризи (особливо в 1978-1982рр.) призвели до уповільнення зростання попиту на енергетичні ресурси та скорочення їх використання на одиницю сукупного валового продукту. В 1987 р., порівнюючи з 1970 р., споживання енергоносіїв на одиницю СВП скоротилося в США на 27%, Франції - на 13%, Німеччині - на 21%, Італії - на 17%, Великобританії - на 30%.

Підвищення цін також можливе, якщо власник-монополіст прагне отримати як найбільше прибутку від їх використання. Але в цьому випадку підвищення цін стимулюватиме зростання видобутку природних ресурсів лише до того часу, коли попит на природні ресурси залишатиметься незадовільним або зростатиме внаслідок виникнення нової потреби. Зростання попиту на природні ресурси буде призводити до посилення їх експлуатації, пошуку нових депозитів, їх видобування за умов, які раніше вважалися економічно невигідними.

Падіння цін на природні ресурси відбувається, як правило, за умов перевищення пропозиції природних ресурсів над попитом. Коливання политу і пропозицій природних ресурсів можна регулювати за допомогою такого інструменту, як. заміна певних видів ресурсів на інші. Заміна рідкісних, виснажених, невідновлюваних природних ресурсів на ті, які є в достатку, або на штучний матеріал, створений людинок:, в умовах науково-технічного прогресу є реальною і може призвести до падіння попиту, а вшіслідрк цього і цін на природні ресурси, які замінюються, а з рештою до скорочення обсягів їх видобутку. Але; практичні дії шодо заміни природних ресурсів вимагають врахування певних аспектів, пов'язаних із зміною технологічних процесів і структури економіки в цілому; можливістю побічних екологічних ефектів; можливим зростанням потреби в енергії при заміні певних матеріалів іншими.

Одним із напрямів оптимального використання природних ресурсів є рециркуляція -повторне використання сировини, що на певних етапах технологічного процесу є побічною, виробничих і побутових відходів. Але впровадження рециклювання мас певні обмеження (екологічні, технічні, економічні). Техніко-екологічні межі рециклювання полягають в тому, що продукти, які повторно використовуються можуть бути нижчої якості та екологічно бруднішими ніж первинна сировина і, як правило, потребують більших затрат енергії. Крім того не всі природні ресурси можуть рециклюватися.

Використана література

Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: навч. посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002.

Голицын А.Н. Основы промышленой экологии: учебник для вузов. – М.: ИРПО; Издательский центр «Академия», 2002.

Экологическая экономика: учебник. – Сумы: “Університетська книга”,  2001.